Єдність країни та захист прав людини – це головні складові національної ідеї України
У кожен момент нашого життя ми повинні намагатися шукати не те, що нас відділяє від інших людей, а те, що у нас з ними спільного. (Джон Рескін).
Тема національної ідеї вже багато років вкрай актуальна в Україні. Але, на жаль, за 20 років незалежності нашої держави ми так і не змогли створити сильну, об'єднуючу національну ідею.
Незважаючи на майже повну відсутність результатів на даний момент, ми повинні продовжувати пошук ключового для України формулювання, адже його відсутність є реальною загрозою для всієї країни – загрожує деградацією суспільства і крахом державності.
Цікавий підхід
Професор соціології Нью-Йоркського університету та університету Осло Краіг Келгон який є прихильником суб'єктивістського розуміння понять "нація" і "національна ідея", вважав, що ці поняття не можна визначати за допомогою лише емпіричних параметрів, таких, наприклад, як здатність досягти суверенітету, утримувати внутрішню єдність, відстоювати свої кордони чи претендувати на давню культуру. "Нації скоріше оформлюються через певний спосіб самоствердження, спосіб мовлення, мислення і дії... які дозволяють створювати колективну ідентичність, мобілізовувати людей на виконання колективних задумів, розрізняти народи та відповідні види побуту". Все це, на думку К. Келгона, і становить основу "національної ідеї", того набору понять і визначальних рис, цінностей, за допомогою яких нації знаходять шлях до єдності. До найбільш значущих складових цього набору, на думку К. Келгона, можна віднести:
– ідею неподільності нації;
- ідею ототожнення населення з нацією;
- безпосереднє ототожнення індивіда з нацією.
Враховуючи наші реалії, для України такий підхід може бути рятівним колом у вирі різних уявлень про можливу національну ідею, який буде здатний згуртувати все українське суспільство, незалежно від національностей, мови, віросповідання.
Статистика
За результатами соціологічного дослідження, проведеного компанією Research & Branding Group у травні 2011 року, більшість українців (68%) стверджують, що в Україні в цілому не сформована національна ідея; 12% опитаних респондентів вважають, що національна ідея є, і кожен п'ятий житель України завагався з відповіддю.
Крім того, більшість населення країни (77%) вважає актуальною на сьогоднішній день для України розробку національної ідеї; 12% українців розуміють національну ідею як єдність усіх регіонів України; 6% респондентів визначають національну ідею як подолання бідності, зростання національної самоідентифікації і збереження незалежності та територіальної цілісності. А майже кожен п'ятий (18%) опитаний респондент заявив, що національної ідеї в Україні немає. Завагалися з визначенням національної ідеї 40% жителів України.
Українське суспільство усвідомлює актуальність і нагальність розробки в українській державі сильної національної ідеї, яка об'єднає весь український народ на основі демократичних стандартів і верховенства права людини і громадянина. І таке усвідомлення вже є першим кроком до розробки національної ідеї.
Головні причини відсутності в Україні національної ідеї
Проаналізувавши всі зовнішні і внутрішні причини відсутності в нашій країні національної ідеї, ми виділили основні:
1. Роз'єднаність різних соціально-культурних груп у суспільстві та відчуження громадян від держави, що абсолютно несумісне з аксіомою про силу держави в єдності її території й громадян.
2. Поширення "епідемії" ксенофобії, антисемітизму, расизму, дискримінації. Великим негативом для українського суспільства є зростання рівня нетерпимості на національному ґрунті, що зріс за 15 років у рази. Згідно з результатами соціального моніторингу "Рівень національної дистанційованості громадян України" Інституту соціології НАН, в Україні близько 8% населення проявляє екстремістську орієнтацію по відношенню до інших етнічних груп і національностей, з яких в 1% відзначається дуже високий рівень таких настроїв (близько 400 тис. чол.). Наприклад, толерантне ставлення до євреїв знизилося з 30 до 11 відсотків, до росіян – в 2 рази, до ромів – в 5 разів. Така внутрішньодержавна боротьба не дає перспектив на майбутнє. А найкраща перевірка нації на цивілізованість – толерантність і те, як люди піклуються про своїх співгромадян.
3. Зростаюча кількість емігрантів. Україна – п'ята держава в світі за кількістю тих, хто шукає кращого життя за кордоном. При цьому часто в пошуках кращого життя виїжджають фахівці високого рівня: інженери, медики, а також – активна молодь. Таким чином, дуже швидко бідніє інтелектуальний капітал нашої країни.
4. Слабкість і молодість держави, у зв'язку з чим інші країни та міждержавні об'єднання використовують Україну в своїх геополітичних іграх; ведуть на нашій території інформаційні та політтехнологічні війни, що посилюють конфліктність та відчуженість в українському суспільстві.
Шляхи створення національної ідеї в Україні
Відсутність національної ідеї, яка б об'єднувала суспільство – це найголовніший виклик цілісності та єдності держави, її національної безпеки.
Українському суспільству та політикам потрібно зрозуміти, що нація не потребує жорстокості, щоб бути стійкою. А різноманіття країни – це її багатство і цінність. Ці тези необхідно враховувати при реалізації державної політики. Побудувати сучасну демократичну державу можливо, і потрібно, не на принципах ворожнечі або переваги однієї групи над іншою, а на засадах толерантності та поваги як умови демократичного розвитку країни.
По-перше, треба відкрито ставити питання про національну ідею не стільки виходячи з минулого, і навіть із сьогоденнях. Потрібно будувати проекцію на майбутнє. Національна ідея – це стратегічне бачення розвитку держави та її гуманітарної сфери на перспективу, яке ґрунтується на досягненнях, які ми вже маємо: незалежність, суверенітет, культурні традиції та цінності.
По-друге, незалежно від обраної формули національної ідеї, в її центрі має знаходитися людина, її інтереси, дотримання прав і свобод. Зараз Україна посідає четверте місце за кількістю звернень громадян до Європейського Суду з прав людини (наразі на розгляді знаходиться близько 8 тисяч заяв від українців).
Також, держава зобов'язана створювати рівні умови для всіх громадян. Наприклад, у тому ж мовному питанні повинні бути однакові можливості для вивчення і використання державної та регіональних мов або мов національних меншин, які громадяни вважають своїми рідними чи які хочуть опанувати.
По-третє, поняття національної ідеї необхідно перемістити з категорії філософської в категорію практичну. Вона повинна ґрунтуватися не на утопічних образах, символах і яскравих гаслах, а стати фундаментом прогресивного суспільства та формування нової парадигми його розвитку, проведення реформ. У першу чергу це стосується економічного і соціального добробуту громадян України.
Об'єднуючою ідеєю має стати гасло "Україна для людей" – позиція Президента Україна Віктора Януковича, викладена в його передвиборчій програмі. Також я впевнений, що у найближчі кілька років зростання економічного благополуччя в державі, звичайно ж, буде сприяти об'єднанню українських громадян.
Єдність нації – в її різноманітті
Безумовно, розвиток будь-якої держави визначає його національна ідея. Головне наше завдання на сьогоднішній день – не допустити суспільної ескалації: ситуації, яку у своєму творі "Левіафан" Томас Гоббс описав, як нещадну "боротьбу всіх проти всіх".
Соціальне відчуження, спроби встановлення домінування одного етносу і мови – це шлях в нікуди, який несе очевидну небезпеку для України. Не меншу загрозу несе політика невтручання держави в процеси соціальної ентропії, що відбуваються в українському суспільстві.
Нам не можна ні на мить забувати про те, що єдність і сила нації в сучасному глобалізованому світі – в її різноманітті, в різноманітті всіх її складових елементів: різних мов, традицій, культур, історичного минулого і т.п.
Саме така "єдність нації" і має стати національною ідеєю молодої української держави. Усвідомлюючи це, я переконаний, ми зможемо побудувати свідоме, правове, по-справжньому процвітаюче громадянське суспільство й лідируючу потужну державу.