Ми маємо зберегти культурну спадщину України
За ініціативи Інституту археології НАН України мною зареєстровано проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів" (щодо охорони культурної спадщини) від 3 листопада 2011 року. Зазначеним законопроектом пропоную внести зміни до Законів України "Про охорону культурної спадщини" та "Про охорону археологічної спадщини", а також до Кримінального кодексу України з метою забезпечення належного правового захисту з боку держави пам'яток археології.
Наголошую, що Україна володіє унікальною історичною спадщиною, особливе значення серед якої мають пам'ятки археології. Адже саме пам'ятки археології можуть розповісти про побут і традиції наших предків, що, безумовно, дуже важливо для нинішнього і майбутнього покоління. Варто звернути увагу на те, що українська земля, за дослідженнями науковців у галузі археології, на сьогоднішній день, зберігає в собі близько 150 тисяч таких пам'яток.
За роки незалежності держава створила достатню правову базу в сфері охорони археологічної спадщини: були прийняті Закони України "Про охорону культурної спадщини" та "Про охорону археологічної спадщини", Земельний Кодекс України. У 2003 році Україна, ратифікувавши Європейську конвенцію про охорону археологічної спадщини, взяла на себе зобов'язання перед міжнародною спільнотою щодо забезпечення охорони археологічної спадщини.
Дуже важливо, що кожен із вище зазначених законодавчих актів передбачав проведення археологічних досліджень при плануванні забудови міської та сільської територій, включаючи проведення наукової археологічної експертизи, що дозволило зберегти значний відсоток культурної спадщини від руйнівної сили забудовників та "чорних" археологів.
Однак, з прийняттям 17 лютого 2011 року Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" N3038-VI законодавцем було ліквідовано ряд положень у Законах України "Про охорону культурної спадщини" та "Про охорону археологічної спадщини" щодо обов'язкового проведення археологічних досліджень, разом з визначенням "археологічна експертиза". Це, безумовно, суперечить в цілому законодавству України та нормам міжнародного права, а в першу чергу – Європейській конвенції про охорону археологічної спадщини.
Таким чином, Україна опинилася в ситуації, коли, з одного боку, частина положень законодавчих актів України говорить про те, що при плануванні забудови міської та сільської території необхідно проводити археологічні дослідження, в тому числі наукову археологічну експертизу, а інша – про те, що в цьому немає необхідності.
Допущена законодавча помилка не залишилася без уваги провідних експертів, шановних археологів, представників влади, які відзначають, що законодавство України в терміновому порядку має бути приведене у відповідність до Європейської конвенції про охорону археологічної спадщини. Також повинні бути усунуті будь-які колізії та суперечності щодо проведення археологічних досліджень.
Підкреслюю, що враховуючи багатство української культурної спадщини, неприпустимо, щоб інвестори та забудовники залили фундаментом немислиму кількість пам'яток археології. Археологічні дослідження, включаючи наукову археологічну експертизу, необхідно проводити в обов'язковому порядку при плануванні забудови міської та сільської територій.
Зареєстрований мною проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів" (щодо охорони культурної спадщини) передбачає усунення законодавчих суперечностей у сфері охорони культурної спадщини, що дозволить зберегти значну кількість пам'яток археології.