Україна в асоціації з ЄС - повчальний досвід Туреччини через 20 років

Минулого тижня Туреччина, намагаючись підтримати падаючу національну валюту ліру, за один день продала рекордний об'єм резервів іноземної валюти - 2,25 млрд доларів (5% усіх резервів). Чи є така форс-мажорна поведінка наслідком політичної нестабільності в країні або ж зовнішнього впливу - напевно невідомо. Але зрозуміло одне: приклад Туреччини є повчальним для багатьох країн, що розвиваються, які ставлять перед собою амбітні цілі.

Як мінімум - членство в Євросоюзі

Відомо, що Туреччина є офіційним кандидатом у члени ЄС з 2005 року. А асоційованим членом - з 1963-го. Але й досі мета не досягнута.

Головні перешкоди:

1. Занадто великий розмір країни і потенціал населення. За даними BBC, до 2014 року доля населення молодше 14 років в Туреччині складе близько 25%.

2. Іслам. 90% громадян Туреччини - мусульмани. Досі ЄС не інтегрував до свого складу жодної мусульманської країни.

3. У майбутньому Європарламенті Туреччина порівнялася б за впливом з Німеччиною. Ймовірно, для ключових країн ЄС це неприйнятно.

Проте, перебуваючи такий тривалий час у статусі асоційованого члена Євросоюзу, Туреччина модернізувала економіку, удосконалила за європейським зразком законодавство, підвищила рівень конкурентності бізнесу. З 1996 року країна є учасницею Митного союзу з ЄС.

Що це змінило?

Дивно, але цей статус несильно наблизив економіку Туреччини до європейських стандартів. За 15 років експорт з країни виріс в 6,6 разів (з 23 млрд доларів до 153 млрд), а імпорт - в 5,4 рази (з 43,6 млрд доларів до 236,5 млрд) при загальному зовнішньоторговому обігу 389 млрд доларів і дефіциті 84 млрд доларів.

Але це ще не все - майже на 70 млрд доларів (до 336,8 млрд) за останні три роки виріс зовнішній борг країни.

Дуже показово, що позитивне сальдо торгівлі у Туреччини тільки з Великобританією (при 46% торгівлі з країнами Європейського союзу).

А найбільш суттєве зростання експорту - на 20% (до 27,9 млрд доларів) - спостерігається з країнами Близького і Середнього Сходу: Ірак, Іран, ОАЕ, Єгипет, Сирія, Азербайджан.

Як наслідок

Профіцит у торгівлі послугами і зростання інвестицій (до 15 млрд доларів щорічно) не покривають негативне сальдо платіжного балансу Туреччини. Ринок Євросоюзу в основному закритий для турецьких товарів так званими нетарифними бар'єрами. Допускаються виключно ті товари, що відповідають стандартам і не перевищують квот. Натомість - мізерна в порівнянні з програмами вирівнювання для членів ЄС програма допомоги від Євросоюзу.

У країни ростуть борги, під тиском перебуває національна валюта. При цьому значна частина населення вимагає європейських стандартів життя, не завжди адекватно порівнюючи можливості влади і свої власні.

Ситуація дуже сильно нагадує українську. Але тільки з деяким тимчасовим люфтом. Туреччина сьогодні - це 17-а економіка світу за потужністю і потенціалом.

Негативне сальдо платіжного балансу України за 2012 рік склало 14,7 млрд доларів. Але ще в 2006 році воно було позитивним, а за результатами 2004-го профіцит перевищував 10 млрд доларів.

ЄС сприймає і використовує як Туреччину, так і Україну з власних, прикладних позицій. Щоб посилити свою роль у глобальному масштабі. При цьому перспектива членства, і це показує приклад Туреччини, постійно відкладається під впливом все нових і нових вимог.

Юрій Тюрдьо,
журналіст

Джерело - http://www.odnako.org/blogs/show_26938/