Автономія болгарської громади: бути чи не бути?
Як б не заборонялася тема «особливого статусу» для певних територій України в ЗМІ, рано чи пізно це питання прозвучить чітко й голосно, і чим більше влада намагатиметься замовчувати проблему, тим більш конкретну відповідь будуть вимагати.
«Особливий статус» в більшості випадків має на увазі федералізацію унітарної держави Україна.
Чи буде отримана відповідь?
Чи зможуть правлячі вже більше року люди адекватно і аргументовано відреагувати на цей, далеко не новий, виклик?
«Мінські угоди», вироблені на високому рівні в «нормандському» форматі, припускають надання «особливого статусу окремих регіонах Донецької та Луганської областей». Окремі регіони отримають народну міліцію, право на мовне самовизначення, участь органів місцевого самоврядування у призначенні голів органів прокуратури та судів. Якщо це не найширша автономія регіону у складі України, тоді що це?
Право на «особливий статус» Донбас отримає в обмін на тисячі життів військових і цивільних осіб, зруйновану інфраструктуру міст і тужливі очі сивих дітей.
У цьому контексті необхідно пам'ятати про усілякі заохочення угорським урядом прагнень закарпатських угорців отримати хоча б якусь автономію у складі України. Заяви прем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана про те, що закарпатські угорці повинні отримати автономію і подвійне громадянство певно не сприяють посиленню української державності.
Не відстають від Донецької та Луганської областей, угорців Закарпаття й румуни. Румунія, на відміну від угорського уряду, прагнення своїх співвітчизників до автономії в Україні відкрито не стимулює, а всього лише видає свої паспорти всім охочим громадянам, які проживають в Бессарабії та на Буковині.
Не варто забувати, що румунська дипломатія є цілісною монолітною структурою, що володіє найважливішою якістю, необхідною для ведення міжнародної політики - умінням чекати.
Історія з втратою Україною на користь Румунії багатого шельфу острова Зміїного в часи «лідера нації» Віктора Ющенка, і не менш «талановитого» голови української дипломатії Володимира Огризка яскраве тому підтвердження.
Гарантій того, що в середньостроковій перспективі українська частина Бессарабії і Буковина не «спливуть» в сонячну Румунію, немає ніяких.
Із загальної тенденції прагнення національних меншин, що компактно проживають на території України, до максимальної автономії незрозумілою залишається лише позиція українських болгар.
Болгарська діаспора в Україні налічує трохи більше 200 тисяч осіб, переважна більшість з яких, не менше 140 тисяч осіб, мешкає в Одеській області, в Бессарабії.
Мабуть не вражають болгар дії угорців та румунів. Не прагнуть українські болгари до отримання автономії.
Не хочуть, або не можуть?
Тут, в рівній мірі, можна говорити і про небажання, і про відсутність можливості, а також не слід забувати про недостатню інформованість українських болгар в тих чи інших питаннях, пов'язаних хоча б з культурною автономією.
Безумовно, говорити про волю 200 тисяч людей буде некоректно.
При цьому, голова Асоціації болгар України народний депутат Антон Кіссе, що займає вичікувальну та провладну позицію в цьому питанні, не бачить перспектив у наданні автономії болгарської громади, яка компактно мешкає на території Одеської області.
«Я дуже добре знаю настрої людей в Бессарабії і можу з повною відповідальністю заявити, що тут не розглядають можливість створення будь-яких автономій ...», - висловив своє ставлення з цього питання Антон Кіссе.
Голова Асоціації болгар України заперечує можливість надання автономії болгарській громаді України в принципі, хоча, не може не знати про те, що запит українських болгар на розвиток цієї ідеї присутній.
Не слід упускати і такий важливий фактор, як ставлення Республіки Болгарія до питання автономії українських болгар.
Якщо Угорщина практично відкрито заявляє свої претензії на частину української території, а Румунія займає вичікувальну позицію, але при цьому мріє про землі української Бессарабії, то позиція Болгарії залишається примарною й невиразною. Принаймні, поки що.
Тим не менше, вже зараз Болгарія готова розглянути можливість видання віз етнічним болгарам в Україні, а міністр закордонних справ Болгарії, Даніел Мітов, висловив сподівання на дотримання українською владою принципу пропорційності щодо національних меншин при проведенні мобілізації.
Парламентська партія «Атака», що сьогодні знаходиться в опозиції , та яка виступає за позаблоковий статус Болгарії й розвиток російсько-болгарських відносин, ставить питання захисту українських болгар в найвищий пріоритет.
Після чергових виборів до Народних Зборів Болгарії, партія «Атака» цілком може стати партією влади, і ось тоді штучне стримування бажання багатотисячної болгарської громади в Україні до автономії, нинішніми керівниками Асоціації болгар України стане практично неможливим.
Точка зору автора може не збігатися з точкою зору редакції
Поділитися: