Бессарабії війна не потрібна!
Сталося те, що сталося. Наше ясне сонечко Головнокомандуючий, а ще - президент України, а ще - «шоколадний барон», а ще - «Я - Шарлі», а ще ... втім, неважливо, хто він ще, видав свій кривавий указ про так звану «четверту хвилю» мобілізації населення на війну в Донбасі. Майже всі центральні ЗМІ радісно підхопили звістку про те, що за тиждень мобілізації у військкомати сорокамільйонної України поперлися АЖ тисяча з лишком добровольців. Краще б вони не називали цю цифру.
Згадаймо історію. У перші дні Великої Вітчизняної війни військкомати неосяжної країни перебували майже в облозі від мільйонів (!) добровольців різного віку - від 14-річних хлопчаків до сивочолих пенсіонерів. Була біда - іноземний ворог вдерся в межі Батьківщини. Це об'єднувало людей у моноліт.
Яка ж сьогодні мотивація йти воювати? Та й з ким? Бессарабія століттями була і є мирним регіоном. Тут проживають люди понад ста національностей та народностей. Тут звикли вирощувати хліб, збирати щедрі врожаї в садах та виноградниках. Тут люди, для яких рідними є різні мовлення, вільно спілкуються один з одним єдиною російською мовою. Тут у важку хвилину допомагають одне одному, як заведено в Бессарабії здавна.
А тепер офіційна статистика - по Одеській області вже загинули на цій незрозумілій війні 43 людини. Підкреслюю, це офіційно. А скільки насправді полягло хлопців у степах Донбасу, знають хіба що їхні рідні та сам Господь.
Останні події, пов'язані з мобілізацією в ЗСУ, торкнулися й нашого благословенного краю. Інтернет буквально підірвала інформація про масові протести мешканців сіл Одеської (і не тільки Одеської) області, коли туди приїхали військові віддавати мобілізаційні повістки. Люди, заряджаючись праведним гнівом, моментально зібралися на збори та буквально втришия вигонили непроханих гостей зі своїх мирних сіл. Так було в Кулевчі Саратського району, в Дмитрівці, в Троянах Болградського району. Вже лунає гомін людей і в Білгород-Дністровському районі - одному з найдавніших у регіоні.
Народ бессарабський питається одне в одного. З ким воювати? З яким таким російським агресором, якщо:
1. росіяни ніколи не були нам ворогами;
2. сам керівник штабу ЗСУ генерал-полковник Муженко визнав, що регулярних частин російських військ на фронті немає.
Крапка. В дужках зауважимо, що це заява генерала, стовідсотково, ще боком йому вилізе.
Характерна особливість цієї ганебної кампанії по відбиранню чоловіків з сімей у військову м'ясорубку. Найбільше беруть на війну з сільських регіонів. Ймовірно, є розрахунок на те, що там народ покірний, темний, з промитою свідомістю від брудної роботи так званих вітчизняних ЗМІ. Але ні! Народ Бессарабії доброзичливий та гостинний, але не настільки дурний, щоб не розуміти, що його банально хочуть використовувати, як гарматне м'ясо у війні, затіяній, за суттю, олігархами та профашистськими лідерами. І, знову ж таки, проти кого направляти зброю? Проти людей, які не хочуть жити в країні, де правлять послідовники нацизму, де гноблять, вбивають інакодумців, де твоє єдине право - бути рабом у жменьки жируючих, прозахідних олігархів?
Реакція бессарабців на запрошення на смерть у братовбивчій війні зрозуміла та мотивована. Ми - проти війни. Ми - мирний народ. Ми хочемо жити у злагоді з усіма сусідніми країнами, але за своїми, прийнятним нам, законами та заповітами наших предків.
Поділитися: