Бессарабія та «Євромайдан»: ми чужі на цьому святі...
-Що Вам дав Майдан?
- Впевненість у завтрашньому дні!
- А навіщо Вам завтрашнє дно?
За найвищим розпорядженням з Києва по всіх усюдах відзначили річницю так званої «революції гідності», яка сталася рік тому.
Мабуть хтось у кривавих подіях лютого 2014 навіть побачив прогрес та реальні кроки до євроінтеграції.
Але ж люди, що мислять розсудливо, розуміють, що силове протистояння не зовсім мирних активістів з представниками правопорядку призвело до повалення законно обраного президента Віктора Януковича (як би до нього не ставилися) і стало початком війни на Донбасі, в результаті якої загинула не одна тисяча людей. До того ж, втрачено Крим.
Про одне можна казати з цілковитою впевненістю: події січня-лютого 2014 року, «Євромайдан» та «революція» торкнулися, так чи інакше, всіх регіонів України, зачепили майже все населення нещодавно мирної країни.
Не оминули ці бурхливі події і Південь Одеської області - сонячну Бессарабію.
Цей чудовий край, за досить нетривалий історичний період встиг побувати під владою Російської імперії, королівської Румунії, Радянського Союзу та незалежної України, але досягнення «Євромайдану» та силової зміни влади, названої чомусь «революцією гідності», не прийняв.
Багатонаціональна Бессарабія, де мирно співіснують болгари і молдавани, гагаузи і албанці, росіяни й українці, хоче миру та нормального життя, хоче виховувати дітей і працювати.
Квасний націонал-свідомий «ура-патріотизм» є стороннім для цього краю.
Історичні, соціально-економічні та, безсумнівно, етнічні особливості Півдня Одеської області не дозволили повною мірою застосувати обкатані та відпрацьовані політтехнології, покликані максимально поляризувати громадян та чітко розділити їх на «ватників» й «патріотів».
Не спрацювали тут сценарії, що відмінно показали себе в Центральній та Західній частині України.
Націоналістичні гасла, фарбування парканів у жовтий та синій кольори, обожнювання лідерів профашистських ОУН і УПА, факельні ходи на тлі систематичного позбавлення людяності мешканців Донбасу, зображення їх якимись неповноцінними покидьками - в багатонаціональній Бессарабії абсолютно нікого не зацікавили. До того ж, відіграли свою роль й історична пам'ять про Росію, яка дала притулок нашим пращурам, і подяка радянській владі за внесок у соціальний розвиток регіону.
Дійсно, потрібно визнати, що так званий «ленінопад» та інші «демократичні досягнення» не оминули боком і Бессарабію. Мабуть хвора уява заїжджих скидачів пам'ятників Іллічу таким чином намагається робити «Єдину Україну».
Але бонуси та «принади», отримані українцями в результаті перемоги «Євромайдану», повною мірою відчули на собі й мешканці Бессарабії. Це й мобілізація, й катастрофічне зубожіння населення, зростання цін, тарифів тощо.
Якщо те, що зараз відбувається в країні, є результатом «Євромайдану» і «революції гідності», то може, й не потрібно було всього цього?
Чи підтримують народи, що мешкають у Бессарабії, такий шлях розвитку України, такий рух в сім'ю європейських народів?
Здається, що відповідь наявна ...
Точка зору автора може не збігатися з точкою зору редакції
Поділитися: