Бессарабія та Закарпаття: коли схожості більше, ніж відмінностей
Україна як імперія в мініатюрі й держава, скраяна з клаптиків, які раніше так чи інакше входили до складу Османської, Російської та Австро-Угорської імперій, складається з самобутніх регіонів, мешканці яких мають різні регіональні самобутності.
Для спрощення, а іноді й через банальне неуцтво, відмінності між цими регіонами в інформаційному просторі намагаються стерти, переконавши всіх у тому, що Крим, який втік, відгороджену горами Закарпатську область і відокремлену Білгород-Дністровським лиманом і двома мостами Бессарабію, населяють абсолютно однакові люди - якісь стандартизовані українці. Ці українці, як вважають неуки, однакові й у Кіровоградській області, й у Черкасах зі Львовом; а тому їм потрібне одне й те саме: якийсь набір однакових цінностей з мови, релігії, світогляду та політичних уподобань.
Історія з Кримом показала, що Україна єдина лише зовні, на політичній мапі світу; але внутрішньо вона аж ніяк не є єдиною та гомогенною. Втім, Крим нічому не навчив український політичний клас, який вперто не бажає не тільки визнавати особливості регіонів країни, а й навіть замислюватись над їхніми відмінностями, реалізуючи внутрішню політику.
Так як Крим став островом і прип’явся до російського берегу, то залишаються два регіони країни, які мають більш спільного, аніж різного - Бессарабія як південна частина Одеської області та Закарпаття.
Ці регіони:
1. Відокремлені від решти частини країни мостами й водяними перешкодами (у разі Бессарабії) та горами (Закарпаття);
2. Надзвичайно далекі від Києва, який є чимось абстрактним і лише побічно впливає на місцеву владу;
3. Населені людьми, які українцями вважають себе лише у зв'язку з тим, що живуть в державному утворенні, волею долі названому саме Україна;
4. Бессарабія населена гагаузами, болгарами, молдаванами, яким у силу географії, національної та мовної ознаки куди ближче Молдова та Болгарія; але релігійний фактор і спільна історія (ці народи рятувалися від турків на території Російської імперії) зближують їх з Росією. Закарпаття, яке населене угорцями та русинами, історично тяжіє до сусідньої Угорщини, а світоглядно до Росії;
5. Мовою міжнаціонального спілкування в Бессарабії є не українська, а химерна суміш з російської, української з вкрапленнями слів з інших мов. Русини чудово володіють російською мовою;
6. Про Україну в цих регіонах нагадують, мабуть, гроші в гаманцях, ЗМІ та таблички/знаки на державних установах та знаках дорожнього руху.
Регіони самобутні й спроба «зачесати» їх під якийсь західноукраїнський стандарт призведе в кращому випадку до ігнорування цінностей, які нав'язуються, а в гіршому - до бунту. Трохи більше року тому мешканці Закарпаття показали це, перекривши гірські перевали, не бажаючи допускати в свій край галичан, які мали намір захопити місцеву облдержадміністрацію. Бессарабія і нині, як і Закарпаття, демонструє норовистість, ігноруючи мобілізаційні плани і влаштовуючи антимобілізаційні бунти.
Втім, є й ряд відмінностей:
1. Закарпатті більш гомогенне, однорідне, що дозволяє русинам проводити з'їзди і вимагати автономії. Бессарабія ж занадто мозаїчна;
2. Закарпаття - феодальна вотчина клану Балог, а Бессарабія не має ключового олігархічного клану, який контролював би регіон та міг би монополізувати право говорити від імені народу.
3. Вплив угорців у Закарпатті є домінуючим, в той час як Румунія і Молдова не мають особливої ваги серед мешканців Бессарабії.
Втім, київський політичний клас може бути поки спокійний - геополітичний стан не дозволяє відчалити цим регіонам від України і увійти до складу інших суб'єктів (Угорщини та Румунії). Населення Бессарабії як вогню боїться румунів, під владою яких регіон був в період після закінчення Першої та Другої світових війн.
Але це не означає, що ці погано «прикріплені» до України регіони не спробують поцупити сусіди, тим більш, якщо їм ці регіони куди цікавіше, ніж далекому Києву, який загрузнув у війні та клептоманії.
Точка зору автора може не збігатися з точкою зору редакції
Поділитися: