Чи врятує «ПТН ПНХ» від мобілізації до зони АТО?
Одеські укропатріоти у своїй ненависті до Росії та її лідера перетинають всі існуючі межі пристойності в суспільстві. Таке відчуття, що в міру просування наперед збройних сил ЛДНР, ступінь їхньої ненависті набирає обертів. Чим більше загиблих українських військових - тим голоснішими стають верещалки «ПТН ПНХ». З чим це пов'язано, дозвольте запитати? Чи не з тим фактом, що страх лише посилює всі негативні почуття, виволікаючи назовні всю «брудну білизну на горищі»?
Так, 24 січня в Одесі біля консульства Російської Федерації було проведено мега-акцію (ну, мега її назвали саме укропатріоти). Кілька десятків людей (38, якщо виточнити) обвішали паркан консульства траурними стрічками під галасування «Путін - ху% ло» та «Путін - вбивця». Коментарі в ютубі під відео з цього міні-мітингу вражають напруженням ненависті та рясного слиновиверження й балаканини. Минаючи всі брудні слівця, які доброзичливці адресують лідерові Росії, можна зрозуміти, що саме Путін особисто брав участь у маріупольській трагедії, повільно натискаючи на спусковий гачок АК-72. Нікого не цікавлять ані подробиці смертей, ані географічний характер ураження, ані навіть слова співчуття та скорботи. З піною на вустах, укропатріоти доводять одне одному причетність Володимира Володимировича до загибелі людей.
Проте, справжньою причиною цього мітингу і такого роду коментарів, як мені здається, є острах. Острах від того, що незабаром доведеться розплачуватися за все своїх гріхи, первісним з яких був Майдан, а поворотним кінцевим пунктом Будинок профспілок. Острах від втрати своїх нещасних мільйонів кривавих грошей, які справжні патріоти вже встигли заробити на «волонтерській допомозі», на розмальовуванні міста в жовто-блакитний колір, на нашкрябанні пасквілів мерзенного змісту, на організації та проведенні такого роду акцій.
До слова, острах рухає не тільки одеськими «євромайданівцями», але й харківськими, миколаївськими, херсонськими та іншими. Так у Харкові має відбутися акція «зачинення російського консульства», так як місцеві укропатріоти обурені знаходженням консульства в місті. Найбільш мене, якби я була на боці Євромайдану, обурила б фраза місцевого координатора: «Консульство можна перенести в будь-яке інше місто». А може я, як справжня патріотка України, що проживає в Чернігові, Дніпрі, Луцьку - не хочу, щоб консульство переносили в моє місто? «Це ваш головний біль», - відповіла б я-євромайданівка харківським егоїстам. Але, оскільки я не прихильниця Геббельса та Гітлера, ця ситуація мене вже навіть не дивує.
Але знаєте, що дивує? Мовчазність істинних українських регіонів. Чому Західна Україна тепер не влаштовує акції а-ля «ПТН ПНХ», а протестує проти мобілізації, стосами лягаючи під колеса автомобілів воєнкомів? Чому місцеві націоналісти не беруть до рук прапор України та не йдуть на Донбас вбивати «ватників та сепаратистів» з піснею «Ла-ла-ла» на вустах? Чому замість спорудження таборів смерті для полонених російських військових, вони всім селом виїжджають на заробітки до країни-агресора?
Може тому, що Західна Україна вже вдосталь наїлася дешевого романтизму Євромайдану, отримавши тисячі похоронок? Може бути тому й відбувається нинішня мобілізація переважно на Південному Сході України? Може бути, тому одеські та харківські патріоти влаштовують свої ганебні акції? Може бути, вони просто думають, що рятівне «ПТН ПНХ» звільнить їх від служби в армії? Чи все ж бояться?
Поділитися: