«Дивовижний новий світ» по-українськи
Майже з перших годин після оголошення «тиші» на Донбасі сторони конфлікту вибухнули взаємними звинуваченнями в порушеннях перемир'я. Сьогодні ж, через всього декілька днів після «перезавантаження» Мінських угод, мир, в перспективах якого відверто сумнівалися самі учасники «нормандської четвірки», виглядає вже відверто кволим, а про чергові обстріли в новинних стрічках і офіційних прес-релізах з обох сторін йдеться все частіше.
Які з поданих повідомлень - правда, а які - брехня, розібрати сьогодні категорично неможливо.
В результаті перетворення ЗМІ в засоби масової пропаганди Україна сьогодні перетворилася в антиутопічний «чудовий новий світ» англійця Олдоса Хакслі, в якому правда розчинилася в нескінченному вирі марного й безглуздого інформаційного шуму, а самої інформації стало настільки багато, що люди деградували до стану абсолютної громадянської пасивності . Українці, які ще рік тому організували багатотисячний протест Євромайдану, сьогодні без необхідної «іскри» ЗМІ ніяк не реагують ані на катастрофічне падіння рівня життя, ані на зростаючу корупцію, незважаючи на те, що багато хто з них сьогодні розуміє, що були жорстоко ошукані.
Однак навіть у такій ситуації можна й потрібно ставити запитання, тому що деякі речі сьогодні відверто суперечать здоровому глузду.
Наприклад, якщо нам постійно говорили, що обстріли міст на Донбасі здійснюють місцеві сепаратисти, охочі дискредитувати українську армію, звинувативши її в загибелі мирного населення, як тоді пояснити той факт, що в низці міст подібні самообстріли припинилися? Адже, за страшною логікою війни, саме зараз, під час миру, подібна провокація з боку місцевих збройних формувань виглядала б абсолютно логічною в світлі всіх попередніх дій, про які раніше щодня повідомляли українські військові. Де тут логіка?
Або як бути з офіційним визнанням участі в конфлікті на Донбасі РФ, в якому впевнений Київ? Так, суб'єктами підписаного «Комплексу заходів з виконання Мінських угод» з боку донбаських сепаратистів є «озброєні формування окремих районів Донецької та Луганської областей України». У документі немає ані слова про «російські війська» або «російську агресію». Втім, як і про «терористів». Тобто, суттєво, події на Донбасі офіційно визнаються громадянською війною, внутрішнім українським конфліктом.
Або візьмемо свіжий перелік санкцій ЄС, в який, поряд з Йосипом Кобзоном, потрапили батальйони «Спарта», «Сомалі», «Зоря», «Привид», «Оплот», «Кальміус» і «Смерть». У ньому також немає ані слова про причетність до конфлікту на Донбасі Росії, а згадані батальйони називаються «сепаратистськими», але не «проросійськими» або «терористичними».
Виникає цілком логічне запитання: чому? Відповідей Київ не дає.
Взагалі, якщо за принципом брати Мінські угоди та документи, підписані минулого тижня, видно, що Росія фігурує в них як «ініціатор», а після - один з «гарантів», нарівні з Францією й Німеччиною, але не в якості їхнього суб'єкта .
Погодьтеся, розбіжності існують, до того ж істотні. Але неважко здогадатися, що такі «дрібниці» пройдуть повз більшу частину громадян України і, врешті-решт, розчиняться в інформаційному шумі, як і віщував Олдос Хакслі в 1932 році.
І замість того, щоб шукати чергових «шпигунів» та «ватників», українська влада краще б пояснила людям, чому її аргументи досі не почув Захід. Ось у чому питання.
Поділитися: