Дерибасівській котел для «правосеків» як ланка формування громадянського суспільства
У всього є межа. Будь-яке терпіння не безмежне.
Особливо, коли справа стосується беззаконня, що створюється особами, котрі вважають себе всесвітньою справедливістю.
Одеса. Пізній вечір середи, 4-го березня. Самий центр міста: перетин Дерибасівської та Катерининської. Досить теплий вечір, пари, що прогулюються, зоряне небо.
І тільки не спали в цей час, не прогулювалися з дівчатами і не пили пиво одеські «правосеки».
Ці мужні сини Вітчизни, герої невидимого фронту, цільні особистості і остання надія України, вирішили зробити напад на будівлю, де, на їхню думку, розташовувалося не більше і не менше, а справжнє підпільне казино.
З якою метою бійці «Правого сектора» вирішили вчинити дії, що підпадають не під одну статтю Кримінального кодексу України, тепер достеменно невідомо, але що дії ці були умисними, сумніву не підлягає.
Вдерлися значить громадяни-«патріоти» в масках і камуфляжах в заклад, відібрали ноутбуки та телефони у персоналу, а відвідувача, що намагався їм заперечити, побили палицями до крові. Загалом, захистили Україну, як могли. Тут саме час, значить, робити селфі з поламаними меблями і відео для звіту спонсорам заходу.
Але раптом! Його величність випадок.
Молоді люди спортивної статури, що проходили повз Дерибасівську, не змогли терпіти таке беззаконня і вирішили втрутитися.
Ну і втрутилися. Та так втрутилися, що троє «правосекторних» патріотів вмилися, як кажуть, кров'янкою і самостійно піднятися вже не змогли, а молоді люди спортивної статури не тільки займалися спортом, але і скромними були від самого свого народження. Віддалилися спортсмени тихо. Загалом, хто вони - ми навряд чи дізнаємося, так само, як і міліції залишається тільки про це здогадуватися.
Ось така в Одесі трапилася історія.
Ця історія примітна насамперед тим, що створила прецедент, вперше з часів так званої «революції гідності». Вперше представники революційної банди отримали гідну відповідь на свої дії. Адже у багатьох руки свербіли і виникало бажання, та ось можливості, в силу різних причин, здійснити бажане якось не уявлялося.
Справа тут зовсім не в підпільному казино.
Якщо воно, підпільне казино, і мало місце бути, то, безумовно, організатори повинні відповісти, адже ігровий бізнес в Україні законодавчо заборонений. Тільки відповісти власники казино повинні за законом і перед обличчям українського правосуддя, а не перед обличчям брудної маргінальної піни, що начепивши балаклави з камуфляжем, забрали собі в голову, що вони й є Закон.
Ніхто і ні за яких обставин не повинен підміняти собою Закон. Так, потрібно визнати, що в Україні у зв'язку з відомими подіями межі того, що можна, а що ні, стерлися, але стерлися не остаточно. Все ще можна відновити.
Ми ж прагнемо до об'єднаної Європи з її ліберальними цінностями, з мінімумом втручання держави в приватне життя і горезвісним громадянським суспільством? Так от, розказана історія і є одним з кроків побудови цього суспільства в Україні.
«Правосеки», які вирішили, що вони є громадянське суспільство і самовільно взяли на себе функції правоохоронних органів, зіткнулися з міцними перехожими, які теж порахували себе представниками цього самого громадянського суспільства.
І ось тут громадяни - «патріоти» на власних ніжних тілах відчули, що буває тоді, коли хтось самовільно бере на себе невластиві йому функції.
Хтось скаже, що спортсмени, які проходили повз, не мали права бити камуфльованих людей в балаклавах і що, мовляв, це теж порушення Закону. Може й так, але ж ми тільки в процесі формування громадянського суспільства, і до того ж міліція у нас якою була, такою і залишилася. Навіть грузинські реформаторші змінити її не в змозі.
Адже не могли в Одеській міліції не знати, що на розі Дерибасівської та Катерининської функціонує підпільне казино?
Знали, звичайно ж, знали.
Точка зору автора може не збігатися з точкою зору редакції
Поділитися: