Дещо про маршрутні перевезення у Миколаєві
Тема пасажирських перевезень, безумовно, дуже актуальна для будь-якого обласного центру України. Миколаїв не є виключенням.
На минулому тижні водії 21-го маршруту влаштували своєрідний пікет навколо супермаркету «Таврія-В», розташованому у мікрорайоні Намив з категоричною вимогою заборонити відроджений міським керівництвом 83-й маршрут, зв’язуючи дві найбільш віддаленні одна від одної точки міста: мікрорайони Намив та Жовтневе. Мотивація водіїв маршруток проста: вісім автобусів великої місткості, якими планується обслуговування зазначеного маршруту відніме у них пасажирів, а відповідно і заробіток.
При цьому водіїв мікроавтобусів, обслуговуючих міські маршрути зовсім не засмучує факт «першого внеску» близько 5000 грн у кишеню власників фірм-перевізників та щомісячна платня у розмірі від 1000 грн за можливість «без проблем» працювати на маршруті.
Не засмучує пікетувальників і те, що зазначені відрахування не обкладаються будь-якими податками та ніяк не впливають на підвищення рівня життя сімей цих самих водіїв.
Так, не викликає сумнівів той факт, що більша частина людей, які користуються громадським транспортом пересядуть у пристосовані виключно для пасажирських перевезень автобуси великої місткості, обладнанні відповідними системами безпеки, поручнями і навіть безкоштовним WI-FI.
Миколаївці будуть користуватися транспортом, у якому водій під час руху не розмовляє по мобільному, не палить, не рахує кошти за проїзд и при цьому ще й примудряється крутити кермо.
Конкурентна боротьба. Ринкові відносини.
Безперечно, саме такому розвитку подій на ринку маршрутних перевезень міста не можуть радіти керівники фірм-перевізників, газелі і спрінтери яких працюють на миколаївських дорогах.
Але ж у цих фірм є гарна можливість довести містянам, що вони найкращі і здатні надавати якісні послуги. Це і оновленні парків авто, це і зовнішній вигляд водіїв, наявність у салоні кондуктора, елементарна ввічливість.
На жаль, це все із категорії мрій и фантастики. Навіть не наукової.
Автопарки не оновлюються, про видачу квитків за проїзд мова взагалі не йде, працює поширена схема залученні водіїв зі своїми мікроавтобусами, які у більшості випадків перероблені із грузових версій, що ставить під сумнів безпеку людей при настанні нестандартної ситуацій, або ж ДТП.
Власників фірм-перевізників по справжньому непокоїть лише одне питання. Питання підвищення плати за проїзд. Це зрозуміло. Отримання прибутку є кінцева мета будь-якого комерційного підприємства. Але перед тим, як щось отримати, треба попрацювати и щось вкласти. З вкладенням є велика проблема.
Так і живемо. Котрий рік. Автобуси великої місткості на дорогах Миколаєва - погано, оновлювати парк маршрутних таксі дорого, проводити роботу з водіями ніколи, а ось брати з водіїв «вступні» при постановці машини на маршрут та інші, не передбачені законодавством, платежі – життєва необхідність.
Виходить замкнуте коло, розірвати яке не вистачає сил у міської влади.
А може не вистачає бажання?
Якщо ліхтарі запалюють, то це комусь потрібно…
Поділитися: