Добра війна краща, ніж поганий мир?
Минулого тижня медійний простір України буквально «підірвало» інтерв'ю секретаря Ради безпеки самопроголошеної Донецької Народної Республіки Олександра Ходаковського. Найбільше так звану патріотичну громадськість обурили слова пана Ходаковського про те, що, на його думку, самопроголошені ДНР та ЛНР існують лише як перехідний етап, а війна закінчиться лише тоді, коли південніше Росії буде проросійська антифашистська держава.
«Інакше кажучи, нам потрібна вся Україна», - так заявив кореспонденту секретар Радбезу, що за сумісництвом обіймає посаду командира батальйону «Схід».
Зрозуміло, такі «крамольні» думки, що пролунали з вуст одного з керівників самопроголошеної республіки, дали привід українській стороні в черговий раз звинуватити керівництво самопроголошених республік в «розпалюванні» чергової війни та пособництві російської агресії по відношенню до України.
З іншого боку, в сучасному політикумі (особливо українському) говорити можна все, що завгодно. Важливі лише ті слова, які підкріплюються конкретними справами. Ось, наприклад, днями прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк визнав, що українська сторона в односторонньому порядку припинила виконання Мінських угод, оскільки в Києві не бачать можливості проведення «вільних виборів» на Донбасі.
Мається на увазі, що вільні вибори - це вибори за українськими законами, за участю українських партій та з українськими кандидатами. А щоб остаточно «закріпити» свою відмову від виконання Мінських угод, українська сторона не придумала нічого кращого, як визнати території, що знаходяться під контролем сил ДНР/ЛНР, тимчасово окупованими.
Як кажуть, в даному випадку слова з ділом не розійшлися. Тепер про можливість політичного врегулювання конфлікту на Донбасі й мови бути не може. Які, скажіть, будь ласка, можуть бути «українські» вибори на Донбасі? Що про це сказано в Мінських угодах? Всі «відмазки» пана Яценюка про те, що з двох варіантів - «погано і ще гірше» - Україна обрала перший, зовсім не звільняють Київ від виконання своїх зобов'язань. Інакше навіщо тоді взагалі було підписувати Мінські угоди?
Причому претензії до Києва можна пред'являти практично по кожному з пунктів мінського Комплексу заходів. Навіть самі «прості» пункти виконуються зі скрипом, а то й зовсім не виконуються. Наприклад, повідомляється про те, що Україна призупиняє обмін полоненими. На думку колишнього президента України та члена Тристоронньої контактної групи Леоніда Кучми, питаннями обміну повинен займатися окремий державний орган, якого поки що не існує. Цікаво виходить: півроку спокійно займалися обміном полонених, а тепер ось обов'язково потрібно створювати новий орган, без якого ніяк не обійтися. Ви спочатку обміняйте всіх, а потім створюйте свій «орган», призначайте керівників й виділяйте фінансування (а як же!).
А відведення важкого озброєння? Якщо техніку можна повернути на бойові позиції в лічені дні або навіть години - це може вважатися її відведенням? Українська сторона частенько дорікає керівництву самопроголошених республік, що ті, мовляв, не допускають українських представників до здійснення контролю над відведенням озброєнь. А самі-то хоч раз протилежну сторону допустили?
Чого вже тут говорити про невиконання Києвом і інших взятих на себе зобов'язань. Про економічну блокаду та несплату пенсій мешканцям «окупованого» Донбасу нині не говорить тільки ледачий. Не можете відновити банківську систему? Так в чому проблема сплачувати пенсії на території, що знаходиться під контролем Україні? Люди самі напоготові кожен місяць виїжджати за своїми кровними. А великий «Європейський вал» Яценюка? Хіба є толк від цієї грандіозної ідеї, від якої так і пре відвертим популізмом. Будь який артилерійський обстріл перетворить цей «вал» на купу будівельного сміття, під уламками якого будуть поховані популізм українського прем'єра та мільйони доларів, виділені на фінансування цього «мега-проекту».
А нескінченні розмови про миротворців? Які можуть бути миротворці на Донбасі?! Миротворців залучають за згодою ОБОХ сторін конфлікту, а думки самопроголошених республік з цього приводу навіть і не питали ... До того ж, Мінськ угодами ніякі миротворці взагалі не передбачені. Навіщо ж їх сюди втягувати?!
Зрозуміло, всі ці київські «потуги» викликають чимале здивування у керівництва самопроголошених ДНР та ЛНР. Додає масла у вогонь «перемир'я» й триваюча мобілізація в Україні, та нескінченні переговори із Заходом про постачання зброї. Природно, бажаєш миру - готуйся до війни. Але де гарантія, що приготування до війни так і залишаться лише приготуваннями?
Немає таких гарантій. Й бути не може. Ось тому-то в керівництві самопроголошених республік і дозволяють собі подібну риторику. Бо прекрасно бачать, що Київ не виконує й не хоче виконувати Мінські угоди. Звинувачувати пана Ходаковського в «розв'язуванні» нової війни, безумовно, можна. Тільки дуже сумніваюся, що він дозволив би собі подібні висловлювання, виконуй українська сторона підписану в столиці Білорусі угоду.
Втім, слова Ходаковського - це всього лише слова. А конкретних дій за його словами ми не спостерігаємо.
Точка зору автора може не збігатися з точкою зору редакції
Поділитися: