Євроінтеграція України як вона є ...
Як летить час!
Вже минуло більше року з того часу, як тисячі українців, переважно з західної України, з каструлями на головах скинули законного президента України Віктора Януковича.
Віктор Федорович, втім, не розгубився і передислокувався до славного міста Ростова, де сумує за Батьківщиною і все думає, як би могло скластися життя, якби він чинив так, як чинять нинішні правителі України.
Втім, мова не про Віктора Януковича.
Мова про звичайний збірний образ українця, який завдяки тим чи іншим причинам, прийшов на Майдан скакати «за вашу і нашу свободу», ростити город на Майдані і мріяти, як в самому найближчому майбутньому він буде їздити по Шенгенській зоні на новенькій дволітровій турбодизельній БМВ третьої серії, а зарплатню отримувати в євро, і щоб ніяк не менше 3 тисяч на місяць. При цьому середній українець у вишиванці мріяв, що робити особливо нічого й не доведеться, прийде Європа і «сама все дасть, і сама все запропонує»: і зарплатню, і рівень життя, і європейську освіту, і навіть краєвид на Лувр з вікна, купленого на зароблені євро, помешкання.
Саме в цьому переконували простодушних українців майже всі, хто опинявся на сцені Майдану взимку 2014; саме про це балакав телевізор; саме про це писали всі «проєвропейські» ЗМІ, існуючі на американські гранти.
І ось, відбулося!
Диктатор Янукович повалений, Компартію заборонили, пам'ятники Леніну звалили, паркани в кольори національного прапора пофарбували.
Ось вона євроінтеграція, свобода і сите життя!!!
І тільки тепер, через рік, ті, хто скоїв так звану «революцію гідності» починають розуміти, що відбулася зміна «шила на мило», тільки в гіпертрофованому, жорстокому та кривавому варіанті.
Це - що стосовно України.
А що ж стосовно Європи, адже не дарма найбільший і доленосний Майдан був названий Євромайданом?
Тут теж все прогнозовано.
Західна Європа консервативна й прагматична. Їй наплювати на душевні поривання і масові скакання, художні махи прапором і екзальтований спів українського гімну.
Навіщо старенькій Європі українські жебраки, які не знають європейських мов і не звикли особливо напружуватися на роботі?
Для миття туалетів у берлінських Макдональдсах цілком достатньо латвійок з вищою освітою, втім, і своїх вітчизняних німецьких безробітних дівати немає куди. Можливо, українці розраховували на гідну роботу в якому-небудь французькому банку на посаді не нижче керівника департаменту?
Так де ж взяти стільки департаментів у банках, щоб працевлаштувати всіх, хто кричав «Слава Україні»? При цьому невідомо, куди подіти власних громадян, які вивчали економіку в Сорбонні, знають французьку і німецьку, і взагалі, проживають в двох кварталах від офісу банку.
Загалом, європейська інтеграція виявилася мильною бульбашкою, яка вибухнула, як тільки певні люди сіли у високі кабінети на печерських пагорбах.
А всілякі Марійки, Меланки, Христини й Зоряни як виносили горщики з-під немічних італійських старих, так і будуть виносити. Вони вже давно євроінтегрували, як могли.
Тільки от навіщо для цього було доводити Україну до того, у що вона перетворилася після Євромайдану?
Точка зору автора може не збігатися з точкою зору редакції
Поділитися: