Євротонудота від України
«Феєрична» перемога Євромайдану, обрив зв'язків з Росією та геополітичний «вектор» України в бік Європи, що стали її наслідками - ані на крок не наблизили країну, де переміг патріотизм до заповітної євроінтеграції. Втім, розсудливим людям це було зрозуміло ще з самого початку протистояння на Майдані. Підписання Угоди про асоціацію України з ЄС та євроінтеграція - це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці.
Безумовно, без Угоди про асоціацію євроінтеграція неможлива в принципі. Але ... перше не гарантує другого. Так і сталося: Україна отримала «асоціацію», залишившись без «інтеграції».
Найцікавіше, що Європа ні в чому українців не дурила. Вступ до ЄС ніхто й ніколи нашій країні не обіцяв. «Підтримувати прагнення» - будь ласка, скільки завгодно. Але не більше того.
Звичайно, це чудово розуміють і представники української влади. Але вони змушені рахуватися з думкою потенційного «лохторату», тому роздають направо й наліво свідомо нездійсненні обіцянки. Наприклад, влітку минулого року президент Петро Порошенко пообіцяв перспективу членства України в ЄС до 2020-го року. Погодьтеся: дуже грамотний хід, враховуючи, що до 2020-го року Порошенко вже не буде президентом, а про його обіцянку до того часу ніхто й не згадає.
Втім, подібні «обіцянки» Порошенка, Яценюка й тому подібних можуть бути серйозно скомпрометовані вже зараз, і що найцікавіше - не з боку «брехливої» російської пропаганди (куди ж без неї!), а з боку ... самої Європи.
Так, 23-го березня французька партія «Національний Фронт», що отримала друге місце (25% голосів) на минулих 22-го березня місцевих виборах, виступила проти членства України в Європейському Союзі.
«Ми як майбутній уряд Франції виступаємо проти вступу України в Європейський Союз», - заявив Емерік Шопрад, депутат Європейського парламенту від «Національного Фронту».
«Україну ми бачимо тільки в якості нейтральної держави, а не члена ЄС», - додав він.
Ця заява фактично ставить хрест на перспективах України споріднитися з європейською «сім'єю». Франція - один зі «стовпів» Євросоюзу, думка якого є визначальною.
І нехай затяті українські «євроінтегратори» скільки завгодно називають «Національний Фронт» «кремлівським проектом», суті справи це не змінює. Просто на відміну від «ліберальних» французьких політиків, що ховають свою принципову позицію за нескінченними посмішками і «підтримками в прагненні», представники «Національного Фронту» звикли називати речі своїми іменами і озвучувати позицію своїх виборців.
Тим більше, що позицію Франції щодо України поділяють й інші країни. Наприклад, днями євродепутат Габріеліус Ландсбергіс зізнався, що «ЄС починає втомлюватися від України».
Він підкреслив, що такі країни, як Литва, Польща, Латвія, Естонія, - підтримуватимуть Україну настільки довго, наскільки це буде потрібно.
«Але інші - може, й ні. Країни Західної Європи хочуть бути впевнені, що є чіткий прогрес. Якщо найбільші з них відчують втому, тоді настануть чорні дні для України», - сказав він.
Цікаво, що подібне визнання прозвучало з вуст литовця. Литовська влада, як відомо, є одними з головних «помічників» України щодо вступу в ЄС. І вже навіть литовським можновладцям стало ясно, що Україну в «справжній» Європі не чекають. Є «прогрес», або його немає (навіть якщо він є) - вирішуватимуть країни Західної Європи.
Отже, Україна не стала частиною Європи, остаточно розпрощалася з перспективою членства в НАТО, не отримала і не отримає жаданого безвізового режиму.
Звичайно, в цьому є свої плюси. Для Європи. Прості роботяги - польські та литовські сантехніки, що заполонили санвузли від Німеччини до Ірландії, можуть не побоюватися напливу «демпінгуючих» українських конкурентів. А платникам податків Західної Європи не доведеться тягти на собі злиденну 40-мільйонну країну, з її перемогою патріотизму. Їм однієї Греції вистачило з головою.
Сподіваюся, це вже зрозуміли й люди в Україні. Навіть самі «ідейні» євромайданівці, яким багатоденні скакання на Майдані не принесли нічого, крім розчарування. Ну а хто не зрозумів, той і далі може вірити обіцянкам Петра Порошенка і голосувати за його «курс» на чергових виборах.
Точка зору автора може не збігатися з точкою зору редакції
Поділитися: