Гагаузія: про геополітичний вплив у регіоні
На виборах башкана Гагаузії - автономного територіального утворення на Півдні Молдови - прогнозовано в першому турі з результатом 51,01% перемогла проросійський кандидат Ірина Влах. Всього у виборах брали участь 10 кандидатів. Микола Дудогло - впливовий політик Гагаузії та багаторічний керівник Комрата - виявився другим з результатом 19,05%.
Чому прогнозовано переміг проросійський політик?
Проросійські настрої регіону сильні, перш за все, зважаючи на історично сформовані фактори. Масове переселення гагаузів з Балкан в Бессарабію відбувалося за часів входження останньої до складу Російської імперії.
Пік розквіту регіону, так само як і Одеської області, а також України та Молдавії в цілому, припав на часи СРСР, на 20-те століття. Певна та чимала частина населення гагаузької автономії відчуває ностальгію за тими стабільними і спокійними часами.
На цьому тлі більшості населення незрозумілі прагнення офіційного Кишинева остаточно розчинитися в сусідній Румунії.
Про такий стан справ свідчить і проведений на території Гагаузії в 2014 році референдум, на якому 98% населення підтримали євразійський вектор розвитку території. Ідея «відкладеного статусу автономії», який дає право виходу зі складу Молдови в разі поглинання її Румунією, знайшла практично абсолютну підтримку у тих, хто проголосував. До слова, офіційний Кишинів результатів волевиявлення громадян не визнав.
У той час, коли Румунія всіма можливими й неможливими, поки що дипломатичними, методами намагається прибрати до рук територію Молдови, в Гагаузії, фігурально висловлюючись, на виборах переміг Кремль.
Прихильники так званого проєвропейського вектора розвитку Молдови, що висловлюється в сприянні поглинанню Молдови Румунією, не розраховували на таке рішення «гагаузького» питання і не для того готували на роль башкана Гагаузії проєвропейського Миколи Дудогла. Тим не менш, факт залишається фактом, і Румунії доведеться спішно коригувати свої стратегічні плани у відношенні поки ще формально незалежної Молдови.
Потрібно також згадати, що підтримала башкана Ірину Влах впливова Соціалістична партія Молдови, яка на наступних парламентських виборах з опозиції може перетворитися на партію влади, чим остаточно зруйнує плани Бухареста, Брюсселя і Вашингтона, що ретельно вибудовуються.
Безсумнівно, вибори, що відбулися в Гагаузії, вселяють почуття гордості і в гагаузів, що компактно проживають в українській частині Бессарабії, в Одеській області, які через відсутність виразних національних лідерів на території України можуть тільки порадіти за співвітчизників із сусідньої держави. Адже їм на даний момент перспектива отримання автономії не світить.
Справедливості заради слід відзначити той момент, що більшість держав, громади яких мешкають на території України, всіляко відстоюють інтереси співвітчизників.
Наприклад, прем'єр-міністр Угорщини - країни-учасниці Європейського Союзу - Віктор Орбан в першому ж виступі свого третього терміну на посаді заявив про необхідність автономій та подвійного громадянства для угорців, які мешкають в сусідніх країнах. Потрібно відзначити, що угорці не тільки говорять, але й докладають максимальних зусиль до здійснення наміченого. Адже не секрет, що для отримання угорського паспорта закарпатському етнічних угорців потрібно тільки бажання цей паспорт отримати. Не відстають від угорців й румуни, які не виявляють видимої активності в «розгойдуванні» української Бессарабії тільки тому, що на даний момент всі їхні ресурси зосереджені на вирішенні «молдавського» питання.
Із загальної тенденції прагнення національних меншин, що мешкають на території України, до максимальної автономії незрозумілою залишається тільки позиція українських болгар і гагаузів, хоча перших в Україні трохи більше 200 тисяч людей, а других не менше 150 тисяч осіб відповідно.
Місцеві так звані лідери, які пройшли у всілякі представницькі органи України різних рівнів, включаючи голову Асоціації болгар України, народного депутата Антона Кіссе та керівника депутатської групи «Бессарабія» в Одеській облраді, гагауза за національністю Юрія Дімчогло, після обрання не дуже переймаються лобіюванням інтересів болгарської та гагаузької громад Бессарабії.
Якщо Антон Кіссе, насамперед, зайнятий пристроєм своєї політичної кар'єри, тому що постійно доводиться підлаштовуватися під щоденні нові виклики «ура-патріотичної» дійсності, то Юрій Дімчогло зайнятий якоюсь віртуальною діяльністю, яка визначається ним самим як «укладання між українськими та гагаузької містами і селами угод про побратимство».
Можна припустити, що минулі законні вибори в Гагаузії і обрання легітимного керівника автономії надихнуть гагаузьку громаду української Бессарабії на пошук і появу нових суспільних і політичних лідерів, що ставлять в пріоритет благо громади, а не власне політичне й фінансове майбутнє.
Точка зору автора може не збігатися з точкою зору редакції
Поділитися: