Гра в українізацію
Процес українізації в країні поступово набуває все більш диких, махрових форм. Віце-прем'єр з культури В'ячеслав Кириленко, який відрізнявся неприкритою русофобією ще в команді Віктора Ющенка, діставшись до реальних владних повноважень, взявся просувати все більш дивні ініціативи. Слідом за рішенням почистити український телеефір від російського «мила» та цензури для вироблених в РФ фільмів, днями урядовець запропонував ліцензувати російські книги.
Вочевидь, що при проходженні подібної ініціативи у Верховній Раді, в чорний список потраплять не тільки сучасні видання, в яких, при бажанні, можна побачити російську державну пропаганду, але й практично вся російська класика на чолі з українцем Миколою Гоголем, який без докорів сумління називав українців «хохлами», а Україну - Малоросією. Наступним кроком, враховуючи заданий темп, стане спалювання книг на площах? ..
Втім, не побоюся здатися оптимістом: народ сприймає подібні ініціативи хоч і мовчки, але все розуміючи. Та продовжуючи формувати попит.
Тому, всі без винятку українські телеканали продовжують крутити російську продукцію, не гидуючи навіть нібито забороненими серіалами «про ментів», а в Інтернеті без проблем можна знайти свіжі російські кіно-новинки. Якщо хто в цій ситуації й страждає - так це кінотеатри, які продовжують закриватися один за іншим ...
Схожа ситуація й на книжковому ринку, де «сучасну українську літературу» купують, хіба що, вразливі студенти. За російську ж книгу продовжують платити, незважаючи на значне подорожчання, пов'язане з обвалом курсу гривні і додатковими побічними витратами, завдяки яким книга продовжує надходити до читача. І буде надходити: навіть якщо її заборонять, за неї, немов за ковток свіжого повітря, більшість людей будуть платити стільки, скільки буде потрібно.
Ще приклад - це умовно незалежні ЗМІ.
Наприклад, радіо, де хоч і намагаються дотримуватися постійно мінливі на догоду політичній кон'юнктурі норми з української мови в ефірі, але воліють запускати вітчизняну продукцію не в прайм-тайм. І це на тлі зростання популярності всілякої патріотичної риторики, на хвилі якої сподіваються сьогодні виїхати практично всі українські музиканти. Та й гідна українська продукція є, однак радіостанції, для яких рейтинг та аудиторія - це святе, воліють перевірену часом західну або російську музику, відводячи українській фактичне третє місце.
Те ж саме можна сказати сьогодні і про Інтернет. Публікувати дві версії сайту - російську і українську - можуть дозволити собі лише великі портали. У той же час, дуже показовий приклад: візьмемо найбільший новинний сайт країни Корреспондент.net, що демонструє рейтинг найбільш читаних матеріалів. Найпопулярнішу публікацію російською мовою за останній місяць прочитали майже 295 тисяч осіб, а українською - всього 26 тисяч осіб.
Але, справа в тому, що за всіма цими гучними ініціативами, по суті, немає нічого, крім невмілого піару міністерства В'ячеслава Кириленка та частини народних депутатів. Та чергового розпалювання міжнаціональної ненависті.
Найгірше те, що дії цих профанів від політики, які керуються виключно власним поганим смаком і внутрішніми комплексами, завдають величезного удару по згасаючій в передсмертних конвульсіях українській культурі. Бо жодні успіхи українського кіно не здатні компенсувати загальну деградацію культурного рівня населення. Якісні фільми, якими може пишатися українське кіно, залишаються елітарним мистецтвом, як і гарна книга українською мовою, що коштує сьогодні навіть дорожче російської продукції.
Масова культура в країні практично померла, поступившись місцем масового безкультур'я – вульгарній естраді, низькопробному ТБ і згаданій вище «сучасній українській літературі».
Ще трохи - всього одне покоління, і Україна стане першою країною в світі, переважна більшість населення якої не знає жодної мови - ані української, ані російської, ані, тим паче, іноземної, використовуючи в побуті всім зрозумілий і вже рідний суржик...
Точка зору автора може не збігатися з точкою зору редакції
Поділитися: