Громадські діячі у боротьбі з суспільством
А все ж, ми живемо в цікавий час і те, про що раніше читали в книжках або могли побачити тільки в кіно, сьогодні спостерігаємо на власні очі. Дуже пізнавально спостерігати за мутацією свідомості окремих особистостей, які щиро вірили, що виходять на Майдан заради свободи особистості, свободи думки і в ім'я прав людини, але сьогодні так само щиро борються за придушення будь-яких проявів інакомислення. Просто дивно, як «борці за свободу» імітують найгірші прояви тиранії, яку вони так палко ненавиділи, причому, в самих карикатурних і гротескних формах.
Цензура, стукацтво, примусовий мілітаризм, нав'язування єдино правильної ідеології, обмеження свободи зібрань та свободи поглядів - все те, в чому звинувачували СРСР і Росію, і що вони ненавиділи на словах, виявилося для них таким бажаним на справі. Той, хто вчора кричав, що менти - кхм ... неправильної орієнтації, сьогодні з захватом розповідають про зв'язки в каральних органах, а дехто й сам розжився теплим, приємним посвідченням співробітника або, хоча б, почесного інформатора. Той, хто убив дракона, традиційно стає драконом сам.
Давайте згадаємо появу на політичній арені такого повсюдно зневажного явища, як «тітушки». З одного боку, не можна не погодитися, що найманство для участі в силових політичних акціях - заняття ганебне, яке складно назвати громадянською позицією. З іншого боку, винахід терміна «тітушка» дозволило «майданним» політтехнологам дегуманізувати всіх своїх політичних опонентів, зокрема, щирих і безкорисливих, виписавши собі індульгенцію на придушення будь-якого інакомислення. Більше не потрібно вступати з опонентом в дискусію. Досить проштампувати його ім'ям «тітушка» і можна знищити його без міркувань і жалю. При цьому самі т.зв. громадські діячі та активісти, що з готовністю пригнічують інакомислення, є нічим іншим, як «ті тушками», згідно власної термінології. Доки вони чинили опір силовикам, які, нібито, придушували свободу зібрань, вони могли претендувати на роль громадських активістів. Але тепер, коли вони перетворилися в посібників влади, що займаються брудною роботою, за яку не беруться навіть самі силовики, вони й є ті самі «тітухани» - опричники нової влади, які винюхують і викорінюють крамолу.
У СРСР таку роботу виконували добровільні народні дружини, в завдання яких входило придушення «неблагонадійних» молодіжних субкультур, за типом стиляг. Пізніше прапор боротьби з інакомисленням перехопили любера, що займалися «зачищенням» Москви від «закордонної зарази». Все це відбувалося з мовчазного дозволу, а частіше за підтримки силових структур. Точнісінько так, як відбувається зараз. З тією різницею, що ані за «тиранії» Януковича, ані в «тоталітарному» СРСР не додумалися застосовувати «тітушок» проти мітингів соціальної спрямованості. Тут «демократичний» уряд в союзі з народними «борцями за свободу» перевершив своїх натхненників.
Саме цим у сьогоднішній Одесі займаються такі організації, як «Рада Громадської Безпеки», «Автомайдан», «Правий Сектор», «Оберіг». Майдан прийшов та пішов, а їсти хочеться завжди. І зайняті в революційній діяльності бійці активно переключилися на діяльність антиреволюційну - обслуговування інтересів влади в тих сферах, де сама влада не може діяти в законному руслі. Це не ховається, цим навіть пишаються. Будь-яке суспільно-політичне ворушіння (рухом їм стати не дозволяють) блискавично пригнічується як в інформаційній, так і в силовій площині.
Як людина об'єктивна, я не можу не розуміти заклопотаність «патріотичної» громадськості будь-якими народними виступами, де не лунають заклики стрибати і не висуваються гасла в стилі «Москалів на ножі!». Будь-яка самоорганізація одеситів навколо ідей, далеких від націоналізму і русофобії, закономірно розглядається націоналістами і русофобами, як шкідлива, сепаратистська і антидержавна. Проти підвищення тарифів? Саботаж! Проти мобілізації? Диверсія! Порто-Франко? Сепаратизм. І якщо раніше влада була змушена діяти в подобі меж закону - забороняючи заходи через суд, призначаючи на те ж місце і той же час дублюючі заходи, імітуючи дзвінки про мінування, то сьогодні їхні клопоти взяли на себе «громадські діячі» з придушення громадської думки.
Така ціна гучних гасел про свободу слова та свободу мирних зібрань. Для більшості з них горезвісна «свобода» - це не боротьба з вседозволеністю можновладців, а спосіб домогтися вседозволеності особисто для себе. А якщо вам це не подобається, то «вату» ніхто не питає.
Точка зору автора може не збігатися з точкою зору редакції
Поділитися: