Хроніки здичавіння України: післямова до сніжної катастрофи початку року
Ситуація з нерозчищеними від снігу шляхами, заблокованим, зневіреними від відсутності електрики людьми, рухом по міським магістралям, розчищення вулиць автолюбителями за повної відсутності комунальних служб в Одесі, примушення робітників РЕС до ввімкнення електроенергії – чергові свідоцтва того, як Україна деградує та перетворюється в такий собі аналог одноклітинного організму.
Це деградація держави та перетворення його у соціальний аналог паразиту, що зайнятий виключно своїм харчуванням та розмноженням, отруюючи свого носія – народ – та споживаючи його ресурси за рахунок вилучення грошових коштів за допомогою збору податків.
Також це ознака дрібнішання класу управлінців України, представники якого не спромоглися надати вказівки вивести на вулиці снігоприбиральну техніку. Та справа не тільки в Одесі та області. В аналогічній ситуації виявилися мешканці Миколаївської та Херсонської областей. Деградація на Україні відчувається всюди, починаючи від під’їзду багатожитлового будинку та закінчуючи енергетикою та промисловістю.
Спершу масам стали не потрібні сміттєпроводи у будинках, й вони їх заварили, потім розтягли по частинах усілякі сушарки на сходових майданчиках.
Потім виявилося, що шляхова мережа для держави стала зайвою, а вкрутити лампочку у під’їзді або прибрати в ньому екскременти від свого ж собаки – складно та неприємно, або ж ці дії не дозволяють здійснити релігійні погляди.
Незабаром стало видно, що мало хто розбирається в електриці, і тільки одиниці заглядають у щитові, решта – дивуються, коли вибивають автомати та від перевантажень горить ізоляція на проводах. Слідом виявилося, що втрачено навички з логістики та постачанню ТЕС вугіллям, немає спеціалістів, які можуть прорахувати, скільки потрібно газу для успішного подолання холодного періоду року. І це вже не кажучи про економіку, особливостях грошового обігу та мірах із стабілізації фінансової системи.
Але й це ще не все: країні не потрібні атомники, а існуючі АЕС розглядаються як щось, само соою зрозуміле та існуюче, начебто сферичний кінь у вакуумі. Але сумніше всього те, що ті, хто повинен був їх обслуговувати, нічого в них не розуміють та готові залити у бак атомного дизелю заморського бензину. І їм плювати на те, що може бахнути. Мало того: обов’яхково бахне, питання лише в тому, коли, де, якої сили буде «БАХ», скільки людей потрібно буде поховати у землі від гострої променевої хвороби та скільки мільярдів витратити на дезактивацію всього, що буде опромінене цезієм, стронцієм та йодом.
А маси тепер метушаться та самостійно ремонтують ЛЕПи, чистять шляхи, в той час як губернатори, виїхавши туди, де ще немає подібного здичавіння, катаються на лижах, люблять чужих жінок, віддаються обжерливості та пияцтву.
Якщо ви бажаєте побачити приклад здичавіння цілої країни, 40-ка з залишком мільйонів людей, то ось він: Україна періоду 1991-20хх.
Здичавіння культурне, соціальне, технічне, духовне.
Думаєте, усе це вперше? Якщо б. Таке ж було після падіння Римської імперії, коли виявилося, що нема кому будувати терми, прокладати водопроводи та тягнути акведуки, а чудові скульптури приписували якомусь великому народові стародавності.
Ми знову прямуємо до темних століть. Хто раніше, хто пізніше, а хто й уперто лізе на світло, як китайці, наприклад, але межу похмурого часу ми вже перетнули.
А українці, схоже, заглибились у темряву куди далі інших младоєвропейців.
Ось тільки одне питання мені усе не дає спокою: навіщо потрібна така держава, де все роблять громадяни?
Поділитися: