Ігор Коломойський: програний бій, але не програна війна
У ніч на 25-е березня дніпропетровський губернатор Ігор Коломойський попросив президента про відставку, а президент цю відставку задовольнив. Так повідомила прес-служба президента, а пізніше з'явилося й відео цього заходу.
Все б нічого, звичайна подія. Якби протягом останніх днів вся країна з цікавістю не спостерігала в прямому ефірі справжній вестерн з губернатором Коломойським у головній ролі, вірніше, з його відчайдушними спробами захистити особисте майно, яке складається з держпідприємств «Укртранснафта» та «Укрнафта». Замість вечірнього серіалу народ по телевізору спостерігав, як робітники обносять офіс в центрі Києва металевим парканом, броньовик, котрий за чистою випадковістю припаркувався з тильного боку будівлі, озброєних людей, що взяли будівлю під охорону, а також особисто дніпропетровського губернатора, який пропонував журналісту «Радіо Свобода» Андрушко: «Пішли за ріг, я зроблю тобі частування».
В основі конфлікту президента Порошенка та губернатора Коломойського, безумовно, лежить боротьба за владу в чистому вигляді. Вони обидва олігархи й тому чудово розуміють, що не підтримані владою матеріальні активи - дуже хитке надбання, зважаючи на величезну кількість бажаючих ці активи експропріювати.
Президент Порошенко, як би до нього не ставилося населення, є центральною владою, формальна легітимність якої підтверджена травневими виборами, а головне - посольством США в Україні.
Як би не складалися обставини, всі лідери країн і міжнародних організацій так чи інакше підтримують офіційні контакти саме з центральною владою держави. Це - аксіома.
Проте як бути, якщо в Україні існує рівнозначна за силою та можливостями фігура бізнесмена-олігарха-губернатора Ігоря Коломойського? До того ж, постать ця з кожним днем все більше й більше «відбивається від рук» Києва, вважає себе вправі приймати рішення без найвищого дозволу, а створена буквально за рік військово-політична вертикаль на території впливу, до якої входять Дніпропетровська, Одеська, Запорізька та частково Миколаївська області, виглядає більш життєздатною, ніж офіційна центральна влада.
Ще трохи - і в країні могло б стати два президента.
Рік тому нинішня влада прийшла на плечах організованих людей в масках і зі зброєю у високі кабінети на столичному Печерську та звернулася до олігархів з проханням й грошима допомогти, й зупинити розповзання по швах держави. Практично ніхто не погодився, а Ігор Коломойський підставив плече. Звичайно ж, не за просто так.
Коломойський забезпечив стабільність в регіоні, правда, робив він це досить суперечливими методами, а його медіа-група внесла чималий внесок у процес легітимізації нової влади. Натомість на відкуп олігарх-губернатор отримав три області, морські порти, а також доступ до галузей української економіки які його цікавлять.
У сформованій ситуації всіх все влаштовувало, але тут з'явилися США у вигляді відповідальних співробітників американського посольства в Києві, які перейнялися цілком логічним питанням: як можна кредитувати уряд, і про що можна говорити з президентом, який по факту не контролює третину території країни? Це без урахування Донбасу, ну й Криму відповідно. Чи для того в Україну та її «проєвропейський» шлях розвитку вкладено мільярди доларів, щоб якийсь там Ігор Коломойський плутав геополітичні карти американського пасьянсу?
Знаючи трепетне ставлення губернатора до держмайна, яке він щиро вважає своїм, його вирішено було спровокувати. Акція з істерикою Ігоря Валерійовича на сходинках офісу «Укртранснафти» пройшла як по нотах. Напевно Коломойський зараз і сам не радий своєму вчинку. Однак що зроблено, те зроблено.
Тепер Ігор Коломойський не обтяжений державною владою український олігарх, і можна сміливо матюкати журналістів, не побоюючись догани від президента.
Наївно вважати, що він на емоціях почне створювати Дніпропетровську народну республіку, як і не менш наївно думати, що він пробачить нанесену президентом образу.
Медові мови зама Коломойського Геннадія Корбана про те, що колишні керівники з радістю нададуть всіляку допомогу двоюрідному братові голови адміністрації президента Валентину Резніченку, призначеному новим керівником ОДА, скоріше, повинні викликати побоювання, а не подяку.
Підводячи підсумок, можна сказати, що Ігор Коломойський здобув тактичну поразку, а також те, що головний бій ще попереду. Відкритого протистояння не буде до самої останньої межі в силу того, що гроші люблять тишу, а великі гроші люблять тишу ідеальну.
Проте людський фактор ще ніхто не відміняв ...
Точка зору автора може не збігатися з точкою зору редакції
Поділитися: