Із Сочі з вітанням. Як неідеальна російська політична система зробила прорив
Місто Сочі пережило в своєму житті три кардинальних повороти. Перший здійснив цар Микола ІІ, який своїм наказом заснував тут «кавказьку Рів’єру». В Російській імперії не вистачало місць для відпочинку на Півдні, отже заможні міщани та дворяни їздили в Італію та Францію, вивозячи разом із собою значні кошти, що перешкоджало розвитку південної частини Росії. Саме тому було вирішено заснувати аналог італійської та французької «Рив’єри», тобто Помор’я, у себе вдома. І це вдалося – за десять років - з 1905-го до 1917-го - курорт прикрасили сотні будинків відпочинку, десятки пляжів та готелів.
Другий поворот відбувся за часів радянської влади. Взагалі, більшість тих, хто будував Сочі на той час, залишилися ще з царських часів. Саме вони, нарешті, в 30-х роках повністю здолали малярію в цьому краї, висадили сотні тисяч різноманітних рослин: пінікійських ялинок, пальм, фініків, інжиру та фейхоа. Радянська влада виділяла їм просто неймовірні на ті часи кошториси, які складали сотні мільйонів радянських рублів на рік. Сочі став найпівнічнішим місцем, де почали вирощувати терпкий чай та смачні мандарини. Населення міста стрімко зростало та вмістило в собі представників більше ста національностей та народів.
Донині у всьому Радянському Союзу від Стрия та Коломиї, від Нальчика до Владивостоку в шухлядах зберігаються старі фотографії з сочинського дендропарку, де фотографувалися всі відпочиваючі. Отримати путівку в Сочі було великою нагородою, і немає такої сім’ї в СРСР, в якій хоча б один далекий родич не отримав ту винагороду.
Третій поворот відбувся півтори-два роки тому. Сочі став унікальним чорноморським курортом з цікавою інфраструктурою та закладами відпочинку. Сочі наразі став центром мирного волонтерського руху на всій території Росії та Причорномор’я, та фактично – набуває статусу Південної столиці Росії, перетворюючись на мегаполіс.
Підготовка до Олімпіади відбувалась не без огріхів. Була корупція. Були саботажники. Далеко не ідеальна російська державна і політична система винесла чималу напругу, але попре все, здійснила великий прорив. Олімпіада пройшла на найвищому рівні. В Сочі було збудовано тисячі кілометрів доріг, мостів та гірських тунелів, побудовано «олімпійське містечко» з льодовими палацами, стадіонами, спусками та трасами. Місто стало центром олімпійської підготовки та спортивної медицини. В горах над містом за півтори роки виріс гірськолижний курорт «Красная поляна», який дорівнює Альпам та Куршавелю. В 2018-му році в Сочі планують проведення матчів чемпіонату світу з футболу. Сочинський аеропорт вже зараз насичений перельотами, а через гірський тунель добігає до міста швидкісний сучасний потяг. Кількість людей в готелях донині кардинально не знижується, бо в місті тепер проводять навіть етап гран-прі «Формули-1».
Російська влада, її структура та форми діяльності далеко не ідеальні. Але, не звертаючи уваги на будь-що, в цій галузі та на цій землі вона зробила великий прорив та здійснила будівництво світового рівня. Це визначили навіть найзавзятіші критики сочинської Олімпіади.
Я відвідав Сочі тиждень тому і побачив його насичене життя, не дивлячись на міжсезоння. А ще я там бачив абсолютно мирне співіснування представників десятків народів. Можливо, у цій надетнічності, в цій об’єднуючій мирній силі і є залог успіху? Місто Сочі, за статистикою, одне з швидкозростаючих міст не тільки на території Росії, але й всього Причорномор’ї, при цьому це найкомфортніше місце для мирного співіснування різних народів.
Окрім того, Сочі є чудовим засобом для розвіювання міфу про «ворожу», «варварську» Росію, який сьогодні так активно нав’язується українцям.
Поділитися: