Клімкін: як провести вибори так, щоб їх не проводити?
З великою зацікавленістю, але без великого здивування спостерігаючи за тим, як київська влада послідовно і цілеспрямовано зриває політичну частину Мінських угод, ми всі чекали заяви. Ну треба ж, врешті решт, хоч пару слів по цій темі сказати туземцям. Ось ми й почули щось від міністра закордонних справ Павла Клімкіна, який дав інтерв'ю газеті «Комерсант». Взагалі подібні інтерв'ю читати варто, бо представники нинішнього Києва говорити, що думають, не соромляться, і прихованого сенсу в їхніх текстах можна навіть не шукати.
Так чому ж Україна не дотримується Мінських угод? За словами Клімкіна, виявляється, що «спостерігачів не пускають у більшість районів Донецька і Луганська. Взагалі спочатку Донецьк, Луганськ та російська сторона наполягали на тому, щоб представники ОБСЄ просто приїжджали, фіксували факт відведення важких озброєнь, і все. Але ж ці озброєння можна сховати. Можна поміняти старе озброєння на нове. І це нове сховати. Тим більше це можна спокійно зробити вночі, коли ОБСЄ своєї місії не здійснює».
Але дозвольте, хіба сама місія ОБСЄ заявляла щось подібне? Гаразд, це зрозуміло, якщо Києву вигідно, щоб спостерігачі кудись не потрапили, значить, треба говорити, що не потрапили. Піпл, він нині такий - схаває. Тим більше, що ймовірність вивчення звітів місії ОБСЄ з боку українського міщанина вкрай мала, та що вже там - незначна.
Питання в іншому. Чому, якщо донбаська сторона може вночі ховати озброєння, то це ніяк не може зробити сторона київська? Що заважає? Совість? У «цинічних бандер»? Ну-ну.. Хоча його дійсно ніхто не ховає, а закуповує абсолютно відкрито.
Але це, як кажуть, лірика. Що ж стосується необхідних за Мінськими угодами політичних реформ, то пан Клімкін просто робить вигляд, що в угодах записано щось інше, ніж реальний текст, який кожен може легко знайти і прочитати. Наприклад, тут.
Зокрема, Клімкін заявляє, що Київ відкладає місцеві вибори внаслідок того, що не може підтримати волевиявлення громадян там, де не працюють українські телеканали. Тобто Коломойського він слухав уважно, коли той зауважив, що мешканці Донбасу вочевидь виберуть Захарченка та Плотницького навіть за українськими законами. Ось і виходить, що свого кишенькового кандидата без пропаганди туди нині не протягнеш, а тоді і сенсу у виборах для Києва немає. Ну, на нема й суду нема. «Баба з возу», як кажуть ...
Про слова Клімкіна про те, що у виборах мають брати участь лише ті партії, які офіційно зареєстровані на території України, взагалі говорити безглуздо. «Правий сектор» брати участь буде, чи що?
Втім, ніякі вибори не можуть відбутися аж ніяк не через відсутність або присутність українських ЗМІ чи партій. Не можуть вони відбутися через відмову київського уряду виконувати Мінські угоди. Ну, слухайте, написано ж чорним по білому:
Пункт 5 - амністія.
Пункт 6 - обмін полоненими «всіх на всіх».
Пункт 7 - відкритий доступ для гуманітарної допомоги (блокаду зняти треба).
Пункт 8 - відновлення соціально-економічних зв'язків, включаючи сплату пенсій і т.д., а також відновлення роботи банківського сектору.
Пункт 9 - місцеві вибори за погодженням з представниками ЛДНР.
І тільки після цього ЗМІ та все інше. Так що чекаємо, коли Україна АМНІСТУЄ всіх учасників повстання, сплатить пенсії та інші соціальні допомоги, скасує транспортну блокаду і сяде за стіл переговорів з Захарченком та Плотницьким. А ось тоді й про вибори можна буде поговорити. Але чи треба нагадувати, що не для того робили Майдан, щоб Україна була єдиною й сильною? А ось у якості зони нестабільності на кордоні з Росією (плюс проблеми із забезпеченням ЄС енергоресурсами) вона цілком зійде і в такому стані.
Загалом, або реальний діалог з представниками ЛДНР і реформи, або дуже швидке перетворення України на Сомалі. Тому «цинічні бандери», м'яко кажучи, не найкращий контингент для проведення реформ - наші американські «партнери» продовжують отримувати те, що їм було потрібно. Ось тільки при чому тут інтереси України?
Точка зору автора може не збігатися з точкою зору редакції
Поділитися: