Коли забороняється забороняти
Якщо хтось запитає мою думку, то я дуже проти мітингів за гроші. Вірніше, моє «проти» стосується тільки подій, що відбуваються тут і зараз. Звісно, я звичайно розумію, що це неминучий етап розвитку тієї системи відносин «суспільство-держава», яку ми отримали після 1991 р. У США таке теж було. Щоправда власне платити (грошима) в Америці було не прийнято. А ось пригощати відвідувачів мітингу безкоштовною випивкою – це будь ласка. Наприклад перший президент США Д. Вашингтон тримав власний міні-завод (якщо 50000 галонів віскі на рік можна назвати міні-заводом), 20% виробництва якого якраз витрачалися на частування друзів та політичних прихильників.
А так я, звичайно, проти. Але ще більше я проти, коли якась пика в телевізорі (як правило, ширша, ніж сам телевізор) починає пропонувати ввести кримінальну відповідальність за організацію таких мітингів.
1. З одного боку, учасники таких мітингів вже самі себе покарали. В принципі це все одно, що вийти на вулицю з табличкою «Бідний, бо дурний, а дурний – бо бідний». Спочатку самі приводимо до влади пройдисвітів, які купляють собі й голоси, й безкарність, а потім скаржимося, що знову пройдисвіти трапились, еге ж?
З іншого боку не знаю як у вас, а в мене язик не повертається дорікнути людині тим, що опинившись в злиднях, вона заробляє як може. Київська «біржа праці» на залізничному вокзалі і в кращі часи не пустувала, а тепер і поготів. І навіть на найважчу і не грошовиту працю пропозиція завжди перевищує попит.
2. Перейдемо на рівень вище. Заборонами та регулюванням завжди займається той, хто нічим більше займатися не може в принципі. Як на мене, це аксіома, але розпишу докладніше. Чому люди беруть участь в таких мітингах? Тому що їм потрібні гроші. Чому вони не влаштуються на роботу? Тому що роботи для них немає. Очікується, що до кінця цього року рівень безробіття складе 9,8% – тобто зросте ще на 0,5% в порівнянні з кінцем 2014. Логічно припустити, що в такій ситуації кількість акцій протесту (стихійних, за гроші - всіляких) буде рости, як гриби після дощу, правда? Щоб попередити їх виникнення, або хоча б мінімізувати їх, потрібно створювати робочі місця – або не заважати це робити приватному бізнесу.
Однак держава займається прямо протилежним. Податковий прес зростає, внутрішній ринок зменшується. Про інвестиції мовчимо взагалі – інвестор ніколи не прийде до країни, де триває війна. Уряд зайнятий задоволенням МВФ та підганяє показники під їхній шаблон. А щоб уряд не відволікався, радник голови МВС Геращенко пропонує боротися з проплаченими мітингами. Навіть законопроект відповідний накатав.
3. Трохи про законопроект. У ньому є фраза «... пропозиція, обіцянка або надання особі неправомірного зиску за її участь у масовому заході суспільно-політичного характеру ... карається ...», ну і далі власне перерахування покарань. Але мене більше цікавить обіцянка неправомірного зиску. Весь 2013 рік ЗМІ бомбардували мізки читачів принадами «євроасоціації», натякаючи, що ось підпишемо і відразу заживемо (тут приклад того, як це було). Хочеться дізнатися, чи підпадають подібні дурниці під визначення «обіцянка особі неправомірного зиску»?
Ну а якщо про самого героя публікації, то є ще пара аксіом. Як би йому (і мені) не подобалися мітинги за грощі, але забороняти він може тільки 1) сам собі; 2) їсти після 18:00. На щось більше поки що не напрацював.
Точка зору автора може не збігатися з точкою зору редакції
Поділитися: