Коломойський у ролі working class hero
Після відставки Ігоря Коломойського з посади губернатора Дніпропетровської області багато хто заговорив про початок краху одіозного мільярдера. Однак, на мій погляд, чутки про кінець олігарха сильно перебільшені.
Спочатку було очевидно, що все ще підтримуваний США президент Петро Порошенко просто не може програти локальну війну Ігорю Коломойському, яка спалахнула за «Укрнафту», незважаючи на всесильність та гроші останнього. Відставка дніпропетровського губернатора прогнозувалася і була, суттєво, справою часу.
У цій історії куди важливіший не сам факт відставки, а те, що вона була свідомим рішенням, грою самого Ігоря Коломойського на випередження. Олігарх у властивій йому епатажній поведінці пішов на загострення, яким поставив Петра Порошенка у становище, при якому президент просто не міг не зняти мільярдера з державної посади, тим більше, що той сам попросив про відставку.
Варто нагадати, що сьогоднішній патріот (в очах мільйонів українців) Ігор Коломойський відмінно працював і накопичував свої капітали в Україні при всіх президентах та урядах, вважаючи за краще «розкладати яйця в різні кошики». І той факт, що мільярдер раптом вирішив вийти в публічну політичну площину, щоб через рік з неї вийти, говорить лише про те, що Ігор Коломойський в гіпостасі губернатора просто вичерпав свій бізнес-план у цьому напрямку.
Перебуваючи на посаді губернатора Дніпропетровської області, Ігор Коломойський не тільки зміцнював свою присутність в регіоні, де він і без того був, як кажуть у народі, «цар, Бог і військовий начальник». Олігарх всіляко намагався поширити вплив на сусідні регіони. Вийшло це у нього лише частково: при владі в Харкові залишився Геннадій Кернес, а в Одесі, незважаючи на лояльну політичну вертикаль, Ігор Коломойський не зміг задовольнити всі свої апетити, зокрема по Одеському припортовому заводу.
Вочевидь, що тепер, скинувши з себе тягар «державної відповідальності», тон у спілкуванні Ігоря Коломойського з Києвом буде куди більш жорстким. Однак при цьому, навіть незважаючи на заклик голови СБУ Валентина Наливайченка залучити олігарха до відповідальності за події під «Укрнафтою», навряд чи варто очікувати, що ситуація у війні олігархів вийде з-під контролю і виллється, наприклад, у створення Дніпропетровської народної республіки. Так, відповідні вкидання в інформаційний простір будуть, як буде чимало бруду з обох боків, проте далі всього цього шуму ані Ігор Коломойський, ані Петро Порошенко не підуть.
Для українських олігархів сьогодні головне - залишитися при своїх, тому розбірки будуть стосуватися окремих зон бізнес-впливів, але не перетнуть межу.
Та й «ПриватБанк» в руках Ігоря Коломойського, немов ядерна зброя, щасливими володарями якого є обрані держави, - стовідсоткова гарантія абсолютної недоторканності олігарха.
До того ж, втративши губернаторське крісло, Ігор Коломойський анітрохи не розгубив впливу, навпаки, лише придбав завдяки пропаганді власного ТБ в боротьбі з Петром Порошенком додаткових прихильників. Не доводиться сумніватися, що вся майбутня влада в регіоні також буде цілком і повністю «узгоджуватися» з інтересами Ігоря Коломойського.
У олігарха ж сьогодні вистачить сил не тільки для захисту, але й для нападу. Вже зараз мільярдер відкрито грає на контрасті з військовою риторикою Петра Порошенка і заявляє про те, що ДНР і ЛНР відбулися, та закликає Київ (читай - президента) зупинити війну. Враховуючи той факт, що антивоєнні заклики в Україні фактично прирівняні до кримінального злочину, подібна риторика робить з Ігоря Коломойського майже working class hero, за яким вже зовсім скоро, враховуючи політичне банкрутство нинішньої еліти, може підійнятися голодний народ ...
Точка зору автора може не збігатися з точкою зору редакції
Поділитися: