КПУ: підготовка до жертвоприношення
Український політичний клас готує комуністів до заклання. Люстрація, заборона діяльності, глум над комуністичними символами нависають дамокловим мечем над партією. До всього додалася ще й поразка на виборах і зрада. Колишні народні депутати-перебіжчики із парламентської фракції, в минулому члени комуністичної партії Олександр Зубчевський та Олександр Присяжнюк 5 листопада зробили заяву, в якій звинуватили Петра Симоненка в провалі виборів.
Що призвело до цього фіаско і чи є ще в комуністів шанси на виживання?
Першопричини катастрофи не варто шукати ні в цих виборах, де політична сила ледве набрала чотири відсотки, ні в минулих, коли до Верховної Ради не потрапили мажоритарники від КПУ. Тоді, до речі, ще можна було б зрозуміти таких любителів помахати кулаками після бійки як Присяжнюк із Зубчевським. Та вони не підняли питання про доцільність керування партією Петром Симоненком, а святкували разом із ним перемогу. Сьогодні ж поведінка депутатів-ренегатів трактується однозначно. КПУ для них була лише транспортом, і тепер відпрацьований ракетоносій намагаються відстрелити.
Причина того, що комуністи не прагли до розширення електорального поля та робили всі можливі реверанси перед чинними вадами, будь то регіонали, будь то помаранчеві чи навіть фашисти, проста. З моменту відновлення діяльності комуністи перестали бути партією, а стали корпорацією. Була у них професія така – бути комуністом.
Як і в кожній порядній корпорації, вся діяльність організації залежала від волі однієї людини. І не тому, що Симоненко був тираном і деспотом, а тому, що і фінансування і міжнародні контакти залежали тільки від нього. Петро Симоненко став рок-зіркою із багатотисячним оркестром.
Корпорація за своєю природою завжди інтроверт. От і з’їзд компартії, що відбувся 8 листопада, був присвячений критиці депутатів-ренегатів, а не радикалізації політичного курсу. У народі є приказка: «прийшла біда – відчиняй ширше ворота». У будинку важкохворий, а Симоненко вікна завісив і мух відганяє, замість того, щоб зробити операцію. Корпоративні традиції виявились сильнішими за необхідність прийняття політичного рішення. І тому комуністи, замість того, щоб насамкінець перетворитись на бойову партію, тихенько заб’ються в глибоку нору і будуть там повільно гаснути, як це сталось із соціалістами. Хоча, не варто забувати, що новій владі потрібен внутрішній ворог, проти якого вона буде героїчно боротися. А поки вистава не почалася, комуністів будуть берегти як зіницю ока. Жертовне ягнятко перед обрядом годують якнайкраще.
Поділитися: