Курс на війну
10-го березня 2014 Петро Порошенко запросив у Верховної Ради дозвіл на введення іноземного військового контингенту на територію України. Давайте поміркуємо, що це може означати, і яких наслідків від такого рішення варто очікувати народу України.
Зрозуміло, що мова йде про НАТОвський контингент. Так що, перш за все, варто відзначити, що будь-які залишки суверенітету будуть за фактом загублені. Звичайно, київський уряд маріонетковим способом управляється ззовні, але розташування іноземних військ на своїй території з якими б то не було політичними мотивами практично рівнозначне окупації. Як на це повинні відреагувати полум'яні «борці за незалежність» - питання відкрите. Правда, якщо ці «борці» годуються з єдиної держдепівської годівниці (що, ймовірно, так і є), то жоден з них не пискне, незважаючи на очевидне насильство над українським суверенітетом. Це ми дізнаємося найближчим часом. Достеменно можна сказати лише одне: навіть дуже економічно потужна Німеччина політично змушена прогинатися під США, тому, на відміну від СРСР, свій контингент після перемоги над Гітлером американці так і не вивели з Німеччини досі. Що ж тоді казати про країну-банкрута, якою є Україна? Хтось із «майданних» екстазників сподівається на проведення суверенної політики під американським чоботом? Ну-ну.
Треба сказати, що 300 американських військовослужбовців офіційно й так вже знаходяться на території України (скільки неофіційно, а тим більше, скільки представників західних ПВК, сказати складно) під виглядом інструкторів. Це логічно. В 36-му році, коли республіканці в Іспанії билися проти фашистів Франко, одним інструкторами, добровольцями і озброєнням допомагав Радянський Союз, а іншим - гітлерівська Німеччина та її союзники. Так і зараз. Правда, на відміну від американських військових у Львівській області, російських військових в Донбасі таки немає. Є добровольці, але ніяк не регулярні частини.
Це по факту підтверджує й агентство «Stratfor». Але останній аналіз цього агентства у світлі запиту Порошенка нам цікавий зовсім не доказами відсутності російської армії в ЛДНР, а дечим іншим.
Отже, американські аналітики прогнозують три варіанти подій при порушенні перемир'я (адже воно, по суті, і не дотримувалося):
1. «Коридор до Криму». 25-30 тисяч російських військових під виглядом ополчення за 2 тижні громлять українські частини і створюють коридор по суходолу до Криму;
2. «Придністров'я». 40-60 тисяч російських військових за тією ж схемою за місяць захоплюють все узбережжя Чорного моря і виходять до кордонів ПМР;
3. «Лівобережжя». 100 тисяч російських солдатів за 10-14 днів ділять Україну по Дніпру. Тим не менше, «Stratfor» повідомляє, що підготовка до таких масштабних операцій обов'язково буде виявлена розвідкою НАТО.
Відверто кажучи, американська аналітика останнього десятиліття (як, власне, і еліта) деградувала катастрофічно. Ну й в чому сенс російській армії камуфлюватись під ополчення для проведення будь-якої операції, якщо розвідка НАТО виявить ці маневри? Адже тоді-таки з'являться підстави звинуватити Росію в агресії і визнати її окупантом, чого зараз ніхто зробити, природно, не може. Витрати для Росії в такому випадку колосальні, а придбання сумнівні. Їжаку зрозуміло, як любить говорити американський журналіст Майкл Бом, що ні за яких обставин керівництво Росії не піде на такий сценарій. Ополчення Донбасу чисельно зросло, навчилося воювати, отримало різного роду техніку - перемолоти його ВСУ вже не зможе. У цьому сенсі ситуація патова. Тим більше, що підписані мирні домовленості, і Україна зобов'язалася провести конституційну реформу, амністувати повстанців, погодити з представниками ЛДНР форму реінтеграції та дозволити сформувати в Донбасі місцеву міліцію, що зовсім не на руку заокеанським «партнерам» та їхнім маріонеткам в Києві.
В умовах мирного процесу взагалі мало зрозумілі дії Порошенка щодо залучення іноземного контингенту. Може бути, просто Петро Олексійович розуміє, що на умови Мінська він піти не може зважаючи його неминучу політичну загибель? Тоді все стає більш логічним.
І тим не менше, як ми вже сказали, Росія не піде на введення своїх військ. Зараз головне завдання - внести до порядку денного ООН питання про геноцид населення південного Сходу. І швидше за все, це буде зроблено, тому ООН все-таки не остаточно контролюється американцями. Тоді все розгорнеться зовсім іншим чином.
Але є один сценарій, за яким Росія, незважаючи на колосальні політичні витрати, таки змушена буде ввести війська. Цей сценарій - НАТО на кордоні і американські війська, які атакують позиції ЛДНР. Чи можуть вони піти на таке відкрите протистояння з Росією? Начебто сьогодні в американському істеблішменті немає для цього достатньо сильних особистостей, але ж знаєте, як воно буває ... national interеst і таке інше. У В'єтнамі США теж спочатку намагалися загрібати жар руками своїх південних маріонеток, але коли Північ розгромив мешканців півдня, то американці взяли і ввели війська. Ополченці Донбасу громлять українські ВС. Перспективи зміни ситуації немає ніякої. І ось Порошенко просить американців надіслати на Україну свій контингент.
Дуже легко уявити яку-небудь провокацію в стилі Волновахи чи Маріуполя (тільки снаряд повинен «випадково» потрапити по натовським розташуванням), після чого браві морпіхи починають операцію проти народних республік, і Росія вже не може не втрутитися. Якщо врахувати, що, як це не парадоксально, головна мета нового уряду України - втягнути Росію у війну з собою (тоді можна просити про допомогу НАТО і пояснювати громадянам, куди пропали всі гроші), то запит Порошенка приймає зовсім зловісний вигляд. Вийде, не вийде - це справа третя. Головне, що певний курс обрано, і за ним будуть йти. Курс цей - війна.
Точка зору автора може не збігатися з точкою зору редакції
Поділитися: