Маккартизм по-українськи
Урядовий законопроект «Про заборону нацистської та комуністичної ідеології», який збираються проштовхнути акурат до Дня Перемоги, в разі свого проходження у Верховній Раді спричинить куди більші наслідки, ніж це може здатися на перший погляд. Звичайно, слідом за оголошенням МВС «політики невтручання» у процес знищення по всій країні пам'ятників Володимиру Леніну та інших символів радянської епохи, від Арсенія Яценюка, який заявляв про напад СРСР на Німеччину, варто було очікувати подібної ініціативи. До того ж, схожий законопроект майже за кілька тижнів до початку Євромайдана вже реєструвала «Свобода», що не потрапила в нинішній парламент, однак у розпал революції ця ініціатива навіть не була поставлена народними депутатами на порядок денний. Нові ж парламентарії за результативним голосуванням точно не замисляться.
Антирадянська пропаганда в Україні, де героїзація УПА стала лише однією з маніпулятивних технологій, з'явилася не рік тому, а цілеспрямовано велася протягом усієї державної незалежності. Інформаційна політика, що нав’язувалась людям, переслідувала як мінімум дві мети: перша - недопущення в суспільній свідомості чіткого розуміння необхідності ліквідації олігархічного прошарку як класу (про це, по суті, не говорила навіть КПУ), друга - реалізація принципу «свобода замість хліба», коли низький рівень життя був вимушеною платою за громадянські права, імітацією захисту яких займалася держава.
За останній рік в Україні змінилося багато чого, в тому числі й антирадянщина, яка тепер носить не просто антиросійський, а відверто русофобський характер. Підміна понять в країні відбулася після спаління людей з георгіївськими стрічками в Одесі, після чого вал нетерпимості було вже не зупинити...
Якщо говорити про міжнародний досвід заборони комуністичної ідеології, до якого намагається звертатися Київ, то він, за великим рахунком, відсутній. Подібна норма є лише в Польщі, Грузії та країнах Прибалтики. На міжнародному ж рівні на сьогоднішній день існує тільки нічого не значуще «засудження комуністичних режимів», прийняте в 2006 році ПАРЄ. Так, на Заході комуністична ідеологія наявно не найбільш затребувана на сьогоднішній день (хоча при цьому очевидним є зростання лівих настроїв як у ЄС, так і в США), проте навіть там, незважаючи на існуючий диктат капіталу, не додумалися до того, щоб порушувати право своїх громадян на свободу ідеології. Воно, до речі, досі закріплене й в українській Конституції ...
Прирівнювання ж комунізму до нацизму суперечить не тільки здоровому глузду, а й міжнародному праву, будучи ревізіоністською провокацією щодо підсумків Другої світової війни та Нюрнберзького процесу.
Але справа навіть не в тому, що прийняття подібного законопроекту стане відвертим ляпасом мільйонам українців, в першу чергу людям похилого віку, які вже звикли до принижень. Це дасть чинній владі інструмент для початку маккартизму по-українськи - відкритому полюванню на незгодних, причому не тільки в політичній, а й громадській площинах, коли під комуністичну ідеологію можна буде «підігнати» будь-яку риторику, спрямовану проти триваючого цементування нью-феодальної освіти під наліпкою Україна.
Точка зору автора може не збігатися з точкою зору редакції
Поділитися: