Мародерство наше усе: до ситуації навколо Одеського НПЗ
Нещодавно, з ініціативи головного нафтохіміку всієї України – Ігоря Коломойського – зі сховищ захопленного раніше Одеського нафтопереробного заводу, почали відкачувати нафту.
Історія взаємовідносин Одеського НПЗ та групи «Приват» досить тривала. Завод, який належить «Лукойлу», довго не працював з причини конфлікту між оператором нафтопроводів «Укртранснафтою», що був під контролем Коломойського, котрий вирішив позбутися конкурента на ринкові нафтопереробки. Потім, підприємство було перекуплено С.Курченком, та використовувалося як для переробки нафти, що доставлялась по морю, так й для прикриття схем з контрабандою палива.
Після втечі «донецьких», завод деякий час був неприкаяним, а потім – за борги «ВЕТЕК» С.Курченка планувалася його передача «Роснафті». Навіть були повідомлення про його продаж.
Втім, право першої шлюбної ночі у висновку було надане сюзеренові Одеської області – І.Коломойському, який керував регіоном та містом за допомогою своїх людей.
У висновку, підприємство, що простоювало, було захоплене людьми «Привату», які влаштували маски-шоу, а охорону НПЗ – замінили довірені люди Коломойського.
Нині ж, в інтересах Коломойського, з заводу майже під дулами автоматів качають нафту до резервуарів, які належать аффільованою з «Приватом» ЧАО «Синтез-Ойл». Примітно, що проконтролювати обсяги перекачування неможливо.
Прокуратура, звісно, факт крадіжки спростовує та стверджує, що нафту перекачують на відповідальне зберігання держпідприємства «Укртранснафтапродукт». Хто міг погрожувати збереженню нафтопродуктів на території Одеського НПЗ – таємниця за сімома печатками.
Раніше, Коломойський вже «насмоктав» більш 606 тис. технологічної нафти з трубопроводів «Укртранснафти» у власні сховища та на свої НПЗ. При цьому, І.Коломойський отримав мінімум 280 млн. долл. прибутку за рахунок різниці між балансовою та ринковою вартістю нафти, а разом з тим, звільнивши нафтопровід, на корню знищив залишки української нафтохімії. Для подальшого запуску заводів буде потрібно наповнити нафтопровід нафтою, природно – якщо він буде годним до такої операції після простаювання з азотною сумішшю в трубах.
Держава, тобто Київ, тоді щось пробуркотіла незрозуміле, але заважати Коломойському не стала. То й зараз, прокуратура почала виправдовувати «Приват».
Сам же Коломойський – дуже відвертий в своїх заявах про Одеський НПЗ: «Це не наш завод й нас він не цікавить, в нас є недовантажений Кременчуцький завод, а Одеський НПЗ потрібно закрити, щоб не псувати екологію Одеси. Вона має бути блискучою після втрати Криму». Примітно, що екологія – як раз Ігоря Валерійовича цікавить менш за все, т.я. 25 листопада, на підконтрольній йому території заводу, спалахнула чешуйована сірка.
Втім, є й інакша версія того, що відбувається навколо заводу: Коломойський домовився з Курченком, та, з його дозволу, відкачав нафту, яку після переробки, реалізують, розділивши прибуток. Втім, як С.Курченко проконтролює цей процес, перебуваючи в Росії – невідомо.
В підсумку, завод залишився без нафти та якогось майбутнього, а Ігор «Беня» Коломойський отримав значний прибуток, яким може розпоряджатися, як йому завгодно.
Ймовірно, наплювацьке ставлення Києва до Одеси та НПЗ ще вилізе боком, коли на гроші, які були виручені від крадіжки нафти, будуть найняті декілька террбатів та профінансовано регіональний переворот на кшталт Вінниці.
Влада ж, на території України, незалежно від її місця реєстрації, перетворилась в мародера, а крадіжки, злодійства та шахрайства – стали державною ідеологією.
Поділитися: