Мінськ-2: У Києві взяли курс на саботаж?
Мінські угоди, покликані врегулювати військово-політичну кризу на Сході України, поки що залишаються лише гарною декларацією про наміри сторін. Принаймні, на даний момент можна констатувати щонайменше виконання лише трьох пунктів «Комплексу заходів з виконання Мінських угод», а саме:
- Про припинення вогню,
- Про відве́дення важкого озброєння,
- Про обмін військовополоненими.
Щоправда, і тут не все так гладко. 9-го березня стало відомо про рішення України призупинити повне відведення озброєнь. За офіційною версією, через неможливість отримати підтвердження про відведення техніки та артилерійських систем супротивником. Не набагато краще розвивається ситуація і з обміном військовополоненими. Заявлений обмін «всіх на всіх» так і не відбувся: полонених змінюють за списками й невеликими партіями. Крім того, не можна говорити і про повне припинення вогню, оскільки локальні бойові зіткнення періодично виникають в районі Донецького аеропорту, Горлівки та під Маріуполем.
Що ж стосується реалізації суто політичних пунктів «Комплексу заходів», то тут все йде набагато гірше. Причому винна в цьому виключно українська сторона, яка не виконує ключової «політичної» Мінських угод.
Мова йде про пункт №4, який, зокрема, говорить: «Негайно, не пізніше 30 днів з дати підписання даного документа, прийняти постанову Верховної Ради України із зазначенням території, на яку поширюється особливий режим відповідно до Закону України "Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" на основі лінії, встановленої в Мінському меморандумі від 19-го вересня 2014».
Як бачимо, на Верховну Раду покладено конкретне зобов'язання - визначити перелік «окремих районів», оскільки без цієї постанови прийнятий ще у вересні минулого року Закон «Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» діяти не може.
Восени та взимку українські депутати щасливо «провалили» прийняття необхідного рішення, благо, термін його прийняття обговорений не був. Тепер же ситуація для «народних обранців» ускладнилася: «Комплексом заходів» встановлено 30-денний термін.
12-го березня стало відомо, що РНБО України визначив території Донбасу, де буде застосований особливий статус. Це, звичайно, добре. Але зробити це спеціальною постановою повинна саме Верховна Рада, а не РНБО. Тобто невиконання «Комплексу заходів» з боку Києва у наявності. Тим більше, що ще 10-го березня спікер українського парламенту Володимир Гройсман, відповідаючи на питання, чи буде Рада приймати постанову, що визначає перелік районів Донбасу з особливим політичним і економічним статусом, заявив, що «закон про особливості місцевого самоврядування сьогодні є і діє. Ніхто не заважає його виконувати».
Лукавить пан спікер! Або він просто не читав статтю 1 цього закону, в якій сказано, що перелік цих «районів» визначається Верховною Радою України. І якщо ці райони не визначені, то ні про який «особливий режим» місцевого самоврядування не може бути й мови, оскільки цих районів юридично не існує.
Отже, без виконання пункту №4 «Комплексу заходів з виконання Мінських угод» не може бути й мови про виконання і інших політичних зобов'язань, взятих на себе українською стороною. Власне, в Києві цього і не приховують.
Наприклад, 9-го березня народний депутат України Ігор Мосійчук заявив, що Київ не має наміру починати переговори з самопроголошеними Донецькою і Луганською Народними Республіками щодо проведення місцевих виборів.
За його словами, ніхто не буде вести переговори з ополченцями.
Винятково єдин напрямок - звільнення, а потім проведення виборів. Після того - повернення тих, хто виїхав і підтримував Україну. А потім вирішуються всі інші політичні питання. Це, навіть якщо дуже швидко, то питання року», - сказав він.
Можна скільки завгодно іронізувати над заявою «радикала» Мосійчука, якби подібної думки не дотримались і в Блоці Петра Порошенка.
«Для того, щоб проводити там вибори, потрібно, щоб на цих територіях було піднято український прапор, і працювала конституція і українське законодавство», - заявив депутат від БПП Степан Барна.
Звичайно, на даний момент не можна зі 100% впевненістю стверджувати, що в Києві вирішили взяти курс на відмову від своїх політичних зобов'язань за Мінським угодами. Але, як мовиться, незаперечний факт: «саботаж» Верховною Радою прийняття постанови щодо переліку «окремих районів» ставить великий знак питання над можливістю політичного врегулювання конфлікту на Сході України.
Точка зору автора може не збігатися з точкою зору редакції
Поділитися: