Мінськ-3 помер: до політичних та геополітичних наслідків розморожування української громадянської війни
Отже, Мінськ-3, фактично, наказав довго жити, повторивши долю попередніх перемовин між Києвом і ЛДНР.
Майже не виконаний жоден із пунктів плану, а політичну частину й зовсім неможливо реалізувати через перебування України під зовнішнім управлінням, а також небажання Києва визнавати республіки і нездатність українського парламенту зайняти конструктивну позицію з питання врегулювання.
Тому тепер все зводиться до того, хто першим відновить бойові дії або виступить провокатором. Інтерес ополчення в тому, щоб першим стріляти почав Київ, так як в подібному випадку Європа стане обеззброєною, і не матиме приводу для посилення санкцій відносно Росії, яку Брюссель з Берліном вважають учасником української громадянської війни.
Думка США очевидна: у всьому спочатку винна Москва і провина її навіть у тому, що Росія існує як держава. Тому США будуть всіляко примушувати ЄС до посилювання антиросійських санкцій. Чи вийде - питання відкрите. У кожному разі, ЄС буде розколотий: навіть якщо Берлін визнає винуватцем порушення перемир'я Київ, то Варшава й країни Прибалтики, які стали американським підпіллям в США, звинуватять у всьому Росію.
Тому тактика ЛДНР зводиться до бездоганного виконання вимог Мінських угод, що, за логікою Москви, має забезпечити Росії відсутність звинувачень у зриві.
Тому застрільником доводиться виступати Києву, який то відводить техніку і артилерійські системи, то повертає їх на свої старі позиції, заявляючи про те, що виконати вимоги перемир'я неможливо. Не позначена позиція ОБСЄ, яка все фіксує, але не дає ніяких однозначних трактувань і нікого не звинувачує, воліючи ухилятися від відповідей на питання по частині виконання перемовин.
Позиція ОБСЄ, що представляє ЄС, зрозуміла: в Європі ще не вирішили під чиї танки лягати - російські чи американські - і як себе вести, тому воліють тягнути час, відтягуючи прийняття рішення. Втім, примусити Барака Обаму відмовитися від відкритих постачань систем озброєння Києву, ЄС зміг. Тактика відстрочки прийняття рішення спрацювала, хоча й тимчасово. Вашингтон просто чекає, коли перемир'я знову буде зірвано, а потім відновить тиск на ЄС, який вирішив почати поступове зближення з Росією, перебуваючи при цьому під американським протекторатом.
Тому зрив перемир'я стане для ЄС моментом істини: далі відтягувати прийняття рішення по Україні буде гранично складно.
Вочевидь, що відновлення бойових дій призведе до:
Перше. Київ втратить контроль над частиною території і отримає кілька нових котлів;
Друге. Українська армія може припинити своє існування;
Третє. Позиції Порошенка знову ослабнуть;
Четверте. Київ втратить монополії на застосування сили.
Останній аспект куди важливіший всіх попередніх, так як в такому випадку, Київ перестане бути єдиним представником України на нових раундах перемовин. Втім, Київ в будь-якому випадку втрачає монополію на застосування сили: новий раунд перерозподілу власності вже привів до того, що Каганат ім. Бені Коломойського починає мобілізацію і збільшення кількості бійців у своїх батальйонах. Стало бути, на новому раунді перемовин без представника від Ігоря Коломойського не обійтися. Однак це призведе до визнання того факту, що Україна не єдина навіть формально. Чи підуть на таке обидві боки - незрозуміло.
Немає ясності, хто повинен буде просити Москву про нове скликання перемовної групи в Мінську. Якщо Меркель і Олланд минулого разу прилетіли до Москви, але тривале перемир'я не спрацювало, то хто повинен буде летіти в наступний раз? Обама? Вашингтон на такий крок не піде.
Тональність заяв глав ДНР і ЛНР вказує на те, що вони переконані в повній неспроможності Києва до діалогу і наступного разу можуть відмовитися від перемовин. Москва, власне, давно переконалася в нездатності України виконувати взяті на себе зобов'язання, а перемовини вела для переконання Євросоюзу у своїх благих намірах.
Тому є ризик того, що при відновленні війни ЄС опиниться за бортом і з його думкою перестануть рахуватися надалі, тобто війна триватиме вже без довгого перемир'я та Берлін з Парижем опиняться поза перемовним процесом. Стало бути, ЄС може перетворитися із суб'єкта геополітики, нехай і з обмеженою свободою волі, в об'єкт геополітичної сутички Росії і США.
Точка зору автора може не збігатися з точкою зору редакції
Поділитися: