Мінська омана, або не варто тішитися мріями
Ще до початку мінської зустрічі в «нормандському форматі» було вочевидь, що вона є споконвічно програшною для Петра Порошенка. Президента України, суто, чекали два гіпотетичних варіанти розвитку подій: hard - з «примусом» з боку ЄС і РФ Києва до «придністровського сценарію» для Донбасу, або ж light - відновлення статус-кво і повернення до вересневих домовленостей. Вочевидь, що перший варіант означав для Петра Порошенка «політичну смерть» і, враховуючи американське лобі у Києві, зміщення з президентської посади з подальшою дестабілізацією ситуації в Україні.
Тому, у постанові просто «перезавантажити» перші Мінські домовленості все ж було більше прагматики, ніж гіпотетичного жалю до Києва. Вочевидь, що події, які відбуваються в Україні грають аж ніяк не на руку РФ і ЄС, що вже несуть величезні економічні втрати через обопільні санкції у той час, як долар зростає по відношенню до рубля і євро. Напевно, багато в чому через це після Мінська-2 в ЄС заговорили про те, що нові санкції проти РФ як мінімум найближчим часом не прийматимуся.
Про готовість згорнути санкції щодо Москви говорили і у Вашингтоні, однак, подібна миролюбність США виглядає сьогодні як відвертий блеф. Маючи пряму економічну зацікавленість у тривалості уповільненого конфлікту на Донбасі з перманентною дестабілізацією в інших регіонах України, США примудряються знаходитися «над сутичкою», суттєво ніяк не беручи участь у процесі мирного врегулювання, однак, до того ж, ставлячи вимоги до кожної зі сторін «нормандського формату». Відповідальності ж у Вашингтона - нуль.
Втім, всі, зокрема й учасники зустрічі, чудово розуміють, що підписані угоди - не більше ніж декларації, які одного разу вже були порушені. Президент Франції Франсуа Олланд й зовсім заявив, що сьогодні «немає ніяких гарантії довгострокового успіху домовленостей по Україні».
Незважаючи на те, що Мінськ-2 став фактичним поверненням до домовленостей, досягнутих п'ять місяців тому (тільки при додаткових гарантіях ЄС, що, теоретично, повинно збільшити ступінь ймовірності їхнього дотримання), зустріч, що відбулася, як вже було вищезазначено, все ж стала для Петра Порошенка хоч і не катастрофою, як могло бути, але поразкою.
Одна маленька деталь: зустріч у Мінську в прямому ефірі транслювало російське ТБ, зокрема - «Russia Today». Українські колеги від настільки епохальної для нашої країни події «чомусь» залишилися осторонь. Мабуть, щоб українці не почули чогось «зайвого», хіба мало ...
Наприклад, самопроголошені ДНР та ЛНР отримали можливість легалізувати свою владу в регіоні. Передбачається, що майбутні вибори хоч і пройдуть за українським законодавством, проте - за участю діючої Тристоронньої контактної групи. Контроль же за кордоном Київ теж отримає після виборів. Тобто, першочерговими за підсумками Мінська-2 стали все ж політичні обов'язки Києва перед Донбасом.
За підсумками зустрічі Донбас хоч і визнається частиною України, однак від Києва вимагають конкретної децентралізації регіону, більш того - проведення під неї Конституційної реформи. Наскільки реальна остання - велике питання.
Примітно інше: Петро Порошенко вже заявив, що «будь-яких домовленостей про федералізацію або автономії України немає. Україна була, є і буде унітарною державою. Ніякої федералізації не буде».
Більш того, Петро Порошенко вже почав порушувати досягнуті угоди. Восьмим пунктом «Комплексу заходів з виконання Мінських угод» вказується «визначення модальностей повного відновлення соціально-економічних зв'язків, враховуючи соціальні переклади, такі як сплата пенсій та інші виплати (надходження і прибутки, своєчасна сплата всіх комунальних рахунків, відновлення оподаткування в межах правового поля України)». Український президент же заявив, що «соціальні виплати мають бути відновлені, але після стабілізації політичної ситуації, проведення виборів і відновлення державного суверенітету України на окупованих територіях». Відчуйте різницю.
Навряд чи варто розраховувати і на повне припинення вогню: першого ж дня після Мінська-2 Петро Порошенко звинуватив ополченців Донбасу в наступі, а українські ЗМІ відрапортували про «сотні одиниць російської техніки, що перетнула український кордон». У свою чергу, спікер Верховної Ради Володимир Гройсман заявив, що Україна й надалі буде вливати гроші в «оборонку». Нічого не чути і про завершення четвертої хвилі часткової мобілізації, яка, за логікою підписаних угод, сьогодні просто не потрібна.
Оптимісти сьогодні пропонують чекати. Та от чи варто тішитися мріями? ..
Поділитися: