Мосійчук забороняє «Родину»
Іноді згадую, як у розпалі Майдану нас намагалися переконати, що все це - проти корупції, проти беззаконня, але ні в якому разі не проти росіян. Запевняли, що серед активістів Майдану є чимало людей, котрі всім серцем за російську мову та зближення з Росією, але повстали проти свавілля влади. Говорили, що ми теж, не дивлячись на інші політичні погляди, могли б підтримати протестні рухи та приєднатися до процесу будівництва оновленої країни.
І декотрі, особливо ті, хто особисто постраждав від Януковича, вірили. Кумедно, що серед них був і Ігор Марков, який, хоч і не підтримував євроінтеграційні та націоналістичні гасла Майдану, але визнавав необхідність зміни влади. І хоч не можна сказати, що Майдан безпосередньо звільнив Маркова з в'язниці, але дозволив вирватися з рук каральної системи, що втратила вагу. Всупереч очікуванням прихильників партії, Марков не підтримав «антимайданний» рух та жодного разу не з'явився на Куликовому полі.
Здавалося б - ось людина протилежних політичних поглядів, але готова до визнання законністі зміни влади. Тобто, готова до діалогу. І якби мета Майдану дійсно обмежувалася зміною влади, що обжерлась, та побудовою нової, більш справедливої системи, то нова влада просто зобов'язана була вступити у цей діалог. Хоча б про людське око для демократичного процесу. Але досить швидко стало зрозуміло, що новій владі не потрібен ані демократичний процес, ані навіть його подоба. Набагато простіше вбивати незгодних та забороняти недогодних.
Неможливо вважати, що ініціатива Мосійчука щодо заборони партії «Родина» могла сьогодні хоч когось здивувати. Швидше, дивно, що про партію Маркова забули майже на цілий рік та не заборонили її набагато раніше. Поправді кажучи, сьогоднішнє становище не симетричне становищу зими та початку весни 2014 року, коли між сторонами ще не було крові і домовитися можна було без особливих складнощів. Заради об'єктивності, слід визнати, що слова Мосійчука сьогодні мають сенс. Природно, в рамках логіки війни, а це єдина логіка, яка приступна сьогоденним представникам влади.
Так, дійсно, не знайшовши можливих шляхів для діалогу та піддаючись нападам з боку націонал-екстремістів та СБУ, багато хто з представників партії «Родина» сьогодні відкрито позиціонують себе, як супротивники «майданної» влади. Провадити політичну діяльність в таких умовах неможливо, тому, не зовсім зрозуміло, що зміниться після заборони партії. Тим не менш, партія «Родина» для сьогоденної влади абсолютно ворожа і те, що вона не заборонена, навіть якось образливо.
Навіть корисно, що представники Майдану послідовно нагадують про те, що ніякого діалогу та ніякої інакшої думки вони не хочуть, навіть у теорії. Це позбавляє від помилкових ілюзій. Крім цього, такі законопроекти наочно демонструють курс влади на вирішення внутрішніх питань в країні. Після року перебування при керівництві, розваливши економіку та соціальну систему, бувши нездатними вирішувати ані політичні, ані господарські проблеми, депутати-націоналісти все ще знаходять час на те, щоб когось заборонити. Гривня падає, енергетична система розвалюється, молодь не бажає воювати, а люди похилого віку голодують - нічого, Мосійчук вже поспішає на допомогу. Треба заборонити ще кого-небудь і відразу стане легше. Інших рішень у цих людей немає й бути не може. Вони просто нічого більше не вміють.
Видалення незадоволених з політичного та інформаційного простору - не такий вже поганий метод побудови держави. Не можна сказати, що цей метод не діє. Забороніть хворому базікати про свою хворобу і він вже здасться цілком дужим. А якщо помре - теж нічого страшного. Адже він не зможе про це сказати, отже, можна й надалі робити вигляд, начебто усе добре. Саме таким чином сьогодні «лікують» Україну.
Поділитися: