Наливайченку вбачається Комінтерн
З кожним днем все більше й більше жахаєшся того, у що перетворилася рідна країна всього за один рік після держперевороту. Черговим фортелем, який викинув новий уряд, є арешт представників КПУ нібито за посібництво терористам. Залишимо поки за дужками питання про самих терористів, які відновлюють залізничні вузли (за повідомленнями українських ЗМІ, між іншим), та в яких Україна купує вугілля (український уряд - посібники терористів?). Поговоримо лише про реальну роль КПУ в поточних подіях та розберемо заяви Наливайченка щодо арешту та кримінальної справи.
Перш за все слід визнати, що під час Майдану керівництво Компартії поводило себе дуже мляво. На відміну від регіональних структур, якi так-сяк організовували в провінції альтернативні мітинги, центр діяв вкрай двозначно, що в тому числі призвело до провалу громадянського опору антиконституційним діям погромників Майдану. Верхом двозначності стала участь КПУ в парламентських виборах в умовах цькування й реальних замахів на життя Петра Симоненка. У підсумку результат виявився просто чудовий (для проамериканських сил, звичайно). Одна з найпотужніших політичних сил країни не подолала навіть прохідний бар'єр та дискредитувала себе остаточно. А могла бойкотувати вибори, що проводяться з порушеннями Конституції й перейти в несистемну опозицію, ставши справжнім осередком консолідації патріотичного громадянського опору. І ніхто б не зойкнув.
Зате тепер «TCH.ua» повідомляє, що «комуністи зізналися у підтримці терористів».
Цьому ресурсу вторить «iPress.ua»: «Заарештовані на Донбасі керівники осередків Комуністичної партії України дають свідчення про підтримку сепаратизму і тероризму».
Голова СБУ Валентин Наливайченко також стверджує, що «на допитах керівники комуністичних осередків, заарештовані на Донбасі, дають чіткі свідчення про фінансування терористів та постачаннях їм зброї».
Відразу хочеться дізнатися: а чи є докази? Або визнання нині є таким? Але це, вибачте, середньовічна практика святої інквізиції. Зізнався, значить, винен. В принципі з урахуванням європейського вибору ця ситуація нормальна. Зрештою, інквізиція - це теж європейська практика. Класика жанру, так би мовити.
А може бути, ми зовсім нічого не зрозуміли, і пан Наливайченко бере приклад аж ніяк не з інквізиції, а вся справа в лаврах товариша Вишинського? Якщо так, то варто з'ясувати: а чи не є голова СБУ шанувальником «кривавого совка»? Ось буде номер.
Ще Валентин Наливайченко зазначив, що «всі колишні і нинішні урядовці, олігархи, незалежно від прізвищ, які причетні до фінансування тероризму на Донбасі, будуть притягнуті до відповідальності». Ну так це ж чудово. Залишається тільки почекати, коли до відповідальності притягнуть заступника голови Партії регіонів, колишнього міністра при «злочинному» Януковичi та нинішнього олігарха, а за сумісництвом урядовця Петра Олексійовича Порошенка.
За що? Та саме за співпрацю з терористами й постачання їм зброї, про що дуже докладно розповів колишній главтерорист з Горлівки Ігор Безлер.
Однак замість того, щоб зайнятися цим актуальним питанням, глава СБУ заявляє, що «велика загроза національній безпеці завжди існувала від діяльності Комуністичної партії, яка неприховано фінансувалася з-за кордону та через свої осередки закликала до зміни конституційного ладу, і не тільки закликала, але й діяла».
Не будемо зараз говорити про фінансування з-за кордону самого пана Наливайченка, а також про те, скільки статей Конституції України було порушено в ході Майдану й подій, якi послідкували за ним. Відзначимо лише, що, судячи з даної заяви, пенсіонери з КПУ мало не агенти Комінтерну , якій несподівано відродився, це як мінімум. А в Москві тоді сидить Сталін? Але як так може бути? Адже правдиві українські ЗМІ сказали нам, що в Москві Гітлер.
Шкода, звичайно, заарештованих людей, яких, вочевидь, катують. Але ж погодьтеся: сама поява такої кримінальної справи - це серйозний дзвіночок. Репресувавши або залякавши всіх тих, хто міг би реально створювати осередки громадянського опору антиукраїнським силам, які прийшли до влади після Майдану, відповідні служби зайнялися тими, хто небезпеки для них, на жаль, не являє взагалі ніякої. Чому зайнялись? Від свого вродженого звірства? Так, і це теж відмітати не варто, але, перш за все, тому, що в умовах економіки, що руйнується, злочинного процесу передачі залишків держмайна західним фондам-ліквідаторам, в умовах дикого зниження рівня життя населення та геноциду в Донбасі, якому місцеві мешканці змогли дати відсіч , пошук внутрішнього ворога необхідний, як повітря. Обов'язково потрібні якісь «перемоги», а «перемоги» ці, як показує практика, можуть бути тільки над власним населенням, а найкраще над пенсіонерами: інші просто будуть чинити опір.
Зневажаю дрібного наперсточники Карла Поппера та його замовну антирадянську саморобку «Відкрите суспільство та його вороги» (яку ще більш дрібні наперсточники називають просто «Відкрите суспільство»), але т.я. на цього автора посилаються всі «ринковики», «волелюбні демократи», що жують тістечка з рук Вікторії Нуланд, й «борці за свободу», що оббивають пороги американського посольства, то не можу не вказати на той момент, що пошук ворога Поппер називав найважливішою ознакою суспільства тоталітарного. Це до слова про «велику загрозу національній безпеці», яка «завжди існувала від діяльності Комуністичної партії».
Коротше кажучи, все це тхне черговим фарсом й полюванням на відьом, що для нинішньої України, на жаль, є станом типовим. Дивує інше. А саме реакція президії ЦК Компартії України. Реакція така: «Усі свідчення про причетність КПУ та її керівництва до фінансування терористів є виявом фальсифікації, санкціонованої головою Служби безпеки України Валентином Наливайченком».
Виходить, що КПУ таки визнає ЛДНР терористами? Але ж у Донецьку та Луганську висять червоні прапори, і там, на відміну від України, буде святкування семидесятиріччя Великої Перемоги радянського народу над світовим фашизмом, а не якийсь незрозумілий день пам'яті або скорботи (як вже його там обізвали). За ідеєю, Компартія України заради справи соціалістичної революції мала б йти шляхом своїх предків, тобто починати збройне повстання. Ну, принаймні, така логіка вчення марксизму-ленінізму. А виходить все зовсім навпаки. Українські комуністи відхрещуються від справи революції. При цьому не настільки важливо, співпрацював секретар Волновахського району з «терористами» насправді чи ні. Навіть якщо немає, то необхідно говорити «так». Інакше від спадщини Леніна відмовлятися треба негайно ж (пам'ятаєте «Від якої спадщини ми відмовляємося?»). Ось і питається, а комуністи чи це взагалі або просто якесь ретро, що ностальгує за ситим життям при дорогому Леонідові Іллічі? І з ким тоді бореться пан Наливайченко - з відродженим Комінтерном або з вітряками?
Точка зору автора може не збігатися з точкою зору редакції
Поділитися: