Небажання мобілізуватися переростає у справжні бунти
Шалений опір мешканців Одещини мобілізації, оголошеної київською владою, триває вже другий тиждень. І це вже надало свої плоди - за повідомленнями одеських ЗМІ, що посилаються на свої джерела у військкоматах, рівень явки призовників, залежно від району, складає всього 6-8%. Крім того, за підсумками медкомісії визнаються придатними до служби лише половина кандидатів на службу в лавах української армії.
Таким чином, вже зараз можна говорити про те, що мобілізаційна кампанія на Одещині провалюється з усіх боків. Однак, «тривожним дзвіночком» для Києва може стати не тільки факт серйозного «недобору» призовників, а швидке зростання числа суто антивійськових настроїв в області.
Так, 29 січня мешканці кількох сіл Тарутинського району Одеської області зібралися на стихійні акції протесту проти війни та четверту хвилю мобілізації. Зокрема, в селі Виноградівка близько 200 людей перекрили шлях, що веде до райцентру, щоб висловити своє негативне ставлення до існуючих методів комплектації армії і до громадянської війни на території України.
Прибулим в «бунтівне» село голові Тарутинської райдержадміністрації Анатолію Серек-Басану, голові райради Олександру Тасмасису та головному «спеціалісту» з мобілізаційної роботи Сергію Размериці мітингувальники доручили звернення до керівництва країни, в якому головною вимогою було якнайшвидше мирне врегулювання збройного протистояння на Донбасі.
Подібна акція в сусідньому селі Рівному зібрала ще більшу кількість мітингувальників. Вимоги висувалися такі самі - негайне припинення конфлікту на Південному Сході України.
Ще один серйозний антивійськовий «бунт» стався в селі Кулевча Саратського району. Інформацію про те, що в їхнє село мають намір привезти 240 повісток, люди дізналися заздалегідь, і в лічені хвилини на сільській площі зібрався натовп в 500 осіб. Співробітники військкомату, що приїхали доручити повістки, намагалися «розрулити» ситуацію стандартними методами - залякуванням кримінальною відповідальністю. Але ... тут це не спрацювало.
У відповідь на заяву про те, що за відмову від мобілізації загрожує кримінальна відповідальність, люди почали кричати «Ні війні!», «Ми за мир!» І нагадали «військкоматівським» про те, що в країні досі не оголошено військовий стан, а Мінські угоди ніхто не скасовував. У зв'язку з цим люди відмовилися брати повістки, назвали чергову хвилю мобілізації незаконною та примусовою, і просто-напросто вигнали співробітників військкомату зі свого села.
Вирішили не відбиватися від кулевчан і мешканці села Дмитрівка Болградського району, які також «втришия» прогнали воєнкомів з повістками.
Не обійшли стороною антивійськові мітинги й Кілійський район Одеської області. Так, свою громадянську позицію та негативне ставлення до АТО вирішили висловити мешканці села Старі Трояни, які зібралися на мітинг у центрі села та склали колективне звернення до районного комісару та райдержадміністрації. Крім того, старотроянівців підтримали матері й дружини з Приозерного та Фурманівки, які пішли ще далі - направили звернення до президента України з проханням вжити весь свій вплив і проявити політичну волю для якнайшвидшого мирного врегулювання військового конфлікту на Сході країни.
У Ренійському ж районі місцеві мешканці вирішили діяти більш рішуче і показово. Так, у селі Лиманському близько двохсот мешканців зібралися, щоб витурити «гостей з повістками» зі свого населеного пункту. Справа ледь не дійшла до рукоприкладства по відношенню до «військкоматівських» та автоматників, що їх супроводжували. Лише втручання місцевої влади врятувало непроханих гостей від бійки. Селяни вирішили не бити воєнкома, але зате урочисто облили бензином та спалили привезені повістки.
Як бачимо, негативне ставлення мешканців Одещини до мобілізації та АТО все частіше переростає у відверту агресію до представників влади. Допомогти «справі» не можуть ніякі вмовляння місцевої влади та обіцянки уряду (в т.ч. - й президента), яким вже давно ніхто не вірить. Всі хто зміг - виїхали за кордон (головним чином - в РФ) або змінив місце проживання. Хто залишився - вирішив боротися до кінця.
Більш того - мобілізація ставить у скрутне становище й самих представників місцевої влади. Так, «посланці з повістками» серйозно «прорядили» штат Білгород-Дністровських комунальних підприємств. За словами міського голови Ігоря Нановського, мобілізовано 70 співробітників «Білгород-Дністровськ-теплоенерго» та 80 службовців «Білгород-Днестровскводоканалу». Де тепер швидко набрати висококваліфікованих працівників і забезпечити належне функціонування підприємств - невідомо.
Але Київ, схоже, ці проблеми особливо не хвилюють. Центральна влада займається звичною для себе справою: «закручуванням гайок». Так, президент України Петро Порошенко доручив Кабміну опрацювати питання законодавчого врегулювання порядку виїзду за кордон громадян України, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Цікаво, що ця пропозиція президента викликала справжню бурю обурення серед «патріотично налаштованих» мешканців Одещини. І дійсно - замість жаданого безвізового в'їзду до Європи прихильники Євромайдану ризикують отримати заборону на виїзд з України взагалі. Залізна Завіса 2.0! Вже точно «не за це стояв Майдан»...
У самій же Одесі до відкритого протистояння «з мобілізацією» поки не дійшло. Але й тут масовий «грамотний укіс» одеситів від мобілізації досяг таких обсягів, що в Києві були змушені вживати термінових заходів. 28 січня в Одесу прибув Міністр оборони України Степан Полторак. Повідомляється, що за результатами перевірки діяльності посадових осіб, відповідальних за організацію та проведення мобілізації, було виявлено ряд недоліків і порушень.
Вже є й перші конкретні «порушники». Так, голова оборонного відомства надав розпорядження провести службове розслідування стосовно діяльності військового комісара Суворовського району Одеси. Які саме «косяки» припустив Суворовський воєнком - не повідомляється. Не виключено, що у всьому винен вкрай низький рівень явки призовників.
Тобто, мобілізація на Одещині тріщить по швах. І якщо делікатні одесити намагаються уникнути відправлення на війну порівняно «легальними» способами, то в районах області, де населення більш згуртоване та організоване, все голосніше звучать антивійськові гасла і росте відкрита нелюбов до «непроханих гостей» з повістками, яка в кількох випадках ледь не призвела до рукоприкладства.
Чим це все скінчиться? Чи зможе Київ якось вплинути на ситуацію? Думаю, скоро ми про це дізнаємося.
Поділитися: