Недоїмо, але вивеземо?
Календарний рік тільки розпочався, але маркетинговий (починається у вересні) – навпаки у розпалі. І його попередні результати дозволяють галузевим гравцям робити прогнози.
Так, стивідорні компанії і адміністрація Одеського морського порту спрогнозували, що в 2015 році тільки з Одеського порту на експорт піде не менше 9,7 млн. т зернових. Цей масштаб набагато краще зрозуміти, якщо порівняти його із загальним вантажообігом порту – цього року він очікується на рівні 25 млн. т. Таким чином, зерно складе 40% річної перевалки порту.
Це не просто багато, такий показник за роки незалежності досягнуто, мабуть, вперше (у 2014 році він був трохи вище за 29%, в 2013 – 22,5%). І в найближчі роки він буде тільки зростати: у порту завершується будівництво двох зерноперевалочних комплексів сумарною потужністю 7,2 млн. т на рік. Чим це погано?
Як відомо, населення України заможністю не відрізняється. Однак поступовий розвиток внутрішнього ринку харчів в 2000-х дозволило багатьом українцям перейти з «ніжок Буша» на вітчизняну курятину – цілком прийнятну за якістю та ціною.
Загалом ринок поділений між двома великими виробниками («Авангард» і МХП), але існує й багато дрібних регіональних виробників.
Регіональні виробники відрізняються від гігантів галузі насамперед тим, що переважно не мають власної кормової бази – «Авангард» і МХП ще й великі агрохолдинги з тисячами гектарів орних земель. Тому дрібні гравці купують фуражне зерно у виробників, а великі – використовують своє.
Різкий обвал курсу гривні створює для галузі досить загрозливу ситуацію – зерно для дрібних виробників може зрости в ціні мінімум в 2-3 рази. І виходів з цієї ситуації не видно. Якщо раніше експорт зерна обмежувався експортними квотами і пропускною спроможністю портової інфраструктури, то останнім часом вона значно покращилася, а квот немає взагалі. Фактично один тільки Одеський морський порт здатен обробити приблизно 25-26% прогнозного експорту українського зерна в 2014/15 р. (38 млн. т).
Це означає, що якщо раніше ціну зерна міг диктувати покупець, то тепер її починає диктувати продавець («Не хочеш – не бери, продам на експорт»). І покупцю доведеться брати, одночасно підвищуючи відпускну ціну курятини.
Процес цей не швидкий, але в перспективі (за кілька років) ми отримаємо розорення дрібних регіональних виробників. Можливо, збанкрутілі господарства будуть скуплені лідерами галузі, можливо їх купить той, хто стане третім лідером, неважливо. Головне, що в результаті ми все одно будемо мати монополію великих виробників, цінову політику яких контролювати ринковими методами буде вже нікому.
Ну і курятина подорожчає, звісно, та знову перейде для багатьох українців зі звичайного меню в розряд «тільки на вихідні» або «на свята».
На початку 90-х, ще до незалежності, «Народний Рух» поширював листівки, в яких говорилося: варто тільки відокремитися і відразу заживемо. Ще й усю Європу нагодуємо. З Європою поки що не складається – туди якраз продаємо не дуже. Але Китай, Близький Схід, Північну Африку – так, вже годуємо. Україна в 2014/15 маркетинговому році скоріш за все вийде на 3 місце з експорту зерна у світі. От тільки самі ми - що їсти будемо?
Точка зору автора може не збігатися з точкою зору редакції
Поділитися: