Одеський професор-націоналіст сам себе побив та пограбував. До чого б це?
Починаючи з київського Майдану, на Україні відбуваються дивні, і навіть містичні події, гідні пера автора «Вечорів на хуторі біля Диканьки» та «Вія» великого російського письменника малоросійського походження Миколи Васильовича Гоголя.
Містика ця, звичайно, існує лише на сторінках небрехливих укроЗМІ та в «Фейсбуці» «переможливих» канапних стратегів, впевнених, що Радянський Союз напав на Україну й Німеччину, а УПА звільняла Освенцим. На тих самих фентезі-ресурсах ми знаходимо й колони бронекавалерійських алтайських водолазів в степах України, і вогнемети «Чебурашка», і звичайно ж, знамениті зомболучі пані Васильєвої, які просто зобов'язані увійти до історії.
Але це - вигадані фентезі-світи Толкієна, Говарда і Льюїса, а зовсім не містика. Лавкрафт і Кінг почалися відтоді, як ми дізналися, що люди в одеському Будинку профспілок спалили самі себе (немов старовіри, переслідувані антихристом-Петром), у Луганську вибухнув кондиціонер, рознісши половину обласної адміністрації, а совісливі донецькі «терористи» обстрілюють з «градів» свої ж позиції.
Можна було б усе списати на агентів Путіна або на генетичну тупість «вати» (одне не заважає іншому). Омоскалені унтерменші й не на таке здатні, це зрозуміло. Але чому такі речі починають відбуватися з істинними арійцями евроукраінской блакитної крові? Начебто і #БандераГерой, і #УкраінаЦеЕвропа, і #РоссіяНапала. Все доладно, тупою «ватою» й не пахне. Як тоді пояснити нещодавню таємничу пригоду в Одесі?
«Тарас Гончарук професор ОНУ ім. Мечникова, професор історії, затятий український націоналіст. Після трагічних подій 2-го травня в Одесі висловлювався про цілковите знищення в регіоні «російського бидла ...». На цей раз він здійснив дивний вчинок: на вулиці Кінній він роздягнувся догола та почав сам себе бити, до втрати свідомості».
Професор Гончарук - «після» та «до».
Не ймете віри? А чому? Сайт має назву «Правда ньюз», тобто - правда. Раз «Українська правда» не бреше, то й ця не може.
Навіщо таке з собою вчинив професор, зрозуміти складно. Інтелігенція, що ще скажеш. Може, він ще пояснить свій вчинок після того, як вийде з лікарні. Хоча, звичайно #РабуНіПанять.
Ми ж можемо тільки копнути археологічний шар біографії цього персонажа, щоб зробити хоч якісь висновки.
Батько професора, Григорій Гончарук, теж видатний історик, правда, радянський. Але конспірувався він добре. Незважаючи на те, що абсолютно все йому дала саме радянська влада, він примудрився випустити книгу «Народний Рух України. Iсторія». Виходить, арійські гени у Тараса від тата.
Сам же Тарас працює професором в Одеському Національному Університеті ім. Мечникова.
Давайте подивимося, чим займається цей вельмишановний ВНЗ. А займається він проведенням щорічних конференцій на тему «Феномен тоталітаризму, його прояви та шляхи подолання».
Хто ж сперечається, що тоталітаризм треба долати? Напевно, працівники ВНЗу, долаючи тоталітаризм, бажають домогтися свободи ЗМІ, свободи слова, свободи зборів та багато чого іншого, чого позбулася Україна після «майданного» перевороту? Це легко перевірити. Ось неповний перелік тем для обговорення на цій конференції:
«Типологія тоталітаризму: радянський і нацистський варіанти. Передумови та становлення тоталітарних режимів: сталінізм і фашизм (1900-1930-ті роки)».
Так, йдемо по стежці, прокладеній Поппером та фон Хайєком, тобто прирівнюємо Радянський Союз до фашистської Німеччини. Подивимося, куди це стежка виведе.
«Шкільний підручник 1930-х років, або діти на просторі тоталітарного режиму».
Чому на «просторі»? Зазвичай простір асоціюється зі свободою, а тут з тоталітаризмом порівнюють. Ну і звичайно, діти в Радянському Союзі відчували себе жахливо.
Радянська школярка пише наклеп у НКВС на однокласників.
Радянська школярка кладе наклеп у портфелю, щоб віднести його у найближче відділення НКВС.
Однокласники школярки в ГУЛАГ-ові отримують порцію баланди.
«Провінційна радянська історична наука в умовах тоталітаризму».
Це, напевно, про те, як страждав батько Тараса Григорій Гончарук.
«Інтелектуальна контрабанда як спосіб існування інтелектуала в тоталітарному просторі».
Курчатов читає контрабандно привезений з США науковий журнал.
«Одеський державний університет як об'єкт радянської репресивної політики в 1930-х роках».
Всупереч «репресивної політиці», до 1976 року 25% всіх науковців світу перебували в СРСР. Напевно, через хрущовську відлигу.
«Формування тоталітарного мови й мислення в Третьому рейхові».
О, ну хоч раз Третій рейх згадали. І це природно. Адже Радянський Союз набагато гірший за фашистську Німеччину (та й Європу в цілому). Враховуючи, що більше тем з Третього Рейха немає, то мабуть, на думку організаторів конференції, так і не змогли волелюбні німці сформувати тоталітарне мислення. Дуже хотіли, але на жаль. Європейці. Це вам не «тупі совки».
«Методологія радянської педагогіки: гра в науку з тоталітарною ідеологією».
Тоталітарний педагог Макаренко.
Один з найгірших результатів «тоталитарної гри у науку».
«Роля американських правозахисних організацій в протистоянні тоталітаризму».
Добираємося до суті. Все радянське було жахливим. Росія теж жахлива, як спадкоємиця СРСР. Залишається тільки запросити американців для того, щоб нас демократизували і детоталізували остаточно.
Хіросіма післе роботи американських правозахисників.
Американські правозахисники відпрацювали в Югославії.
Американці захищають демократичні права мешканців Афганистану.
«Кваліфікація злочинів комуністичного режиму: геноцид та злочин проти людяності».
Головний злочин проти людяності комуністичного режиму за версією американських правозахисників і українських націоналістів.
Розбором злочинів гітлерівців ніхто, природно, не займається. Можливо, тому, що довелося б згадати бандерівців?
І тут ми наближаємося до найголовнішого, заради чого все й починали. Тоталітаризм ми ще не вичерпали, тому українські родини досі жахливо тоталітарні. Тобто, до них треба застосувати що? Ну, звичайно ж, ювенальну юстицію.
«Ювенальна юстиція: історичний екскурс та сучасні тенденції».
«Захист сім'ї на міжнародному рівні: повернення до істинного змісту міжнародного права».
Й вірно, раз тоталітарні раби з Росії заборонили продавати дітей на органи в США і Європу, а також, віддавати їх гомосексуалістам та педофілам, хтось повинен замінити Росію на цьому ринкові. Чому б таким замінником не стати Україні?
Чудовий університет, який бере участь в програмах по оббілюванню фашизму і вилученню дітейіз традиційних сімей з метою продажу їх на Захід, пригрів на своїх грудях професора Тараса Гончарука, який написав такі волелюбні та небрехливі праці як:
«Південь України після 1775: початок імперської колонізації та знищення українства та української культури на Півдні України», з якої ми дізнаємося, як Росія знищувала українську культуру в Кримському ханстві.
«Використання роботи арештантів на будівництві Одеси в першій половині ХІХ століття», звідки ми вилучимо інформацію про те, що ще задовго до Сталіна в Росії половина народу сиділа, а половина охороняла.
Незрозуміло, щоправда, навіщо потрібно було щось будувати в ХІХ столітті, якщо, за заявою самого Гончарука, Одесі вже 600 років. Напевно, тоталітарний царський режим спочатку Одесу зруйнував, а потім змусив арештантів (природно, українських) її збудувати знову.
З цього всього стає зрозуміло, навіщо професор побив сам себе. Це самопобиття викликане «зрадою». Адже, незважаючи на багаторічну наполегливу працю таких ось професорів, Україна навіть після «демократичного» Майдану ніяк не хоче причащатися європейських цінностей. Може, народ якийсь не такий? Ну, тим гірше для народу. Зрештою, одну частину країни можна мобілізувати й кинути на забій, а іншу - розстріляти важкою артилерією. Бо тільки такою цеглою вимощений шлях до Європи.
Поділитися: