ОПЗ знову працює? Не поспішайте радіти
Держбюджет України в поточному році передбачає отримання 17 млрд. грн. від приватизації. Передбачається, що ці кошти будуть отримані за рахунок завершення продажу держоб'єктів в тепловій електроенергетиці та Одеського припортового заводу, повідомляють нам ЗМІ. На ОПЗ світ, мов зав'язаний, з низки причин. По-перше, він державний, і той, хто має вплив на діючу владу, має й переваги у приватизації. По-друге, ОПЗ - кінцевий пункт аміакопроводу «Тольятті-Одеса», звідси добрива йдуть на експорт. Отже, власник контролює не тільки завод, але й стратегічний канал збуту «Тольяттіазот».
До літа поточного року постачаннями природного газу на ОПЗ займався газовий трейдер Д. Фірташа («РГК Трейдинг»). Схема досить відома: трейдер постачає сировину, керівництво держактиву звітує про зростаючу заборгованість, уряд дозволяє фонду держмайна висунути актив на продаж. Право переважної купівлі отримує кредитор (варіант: все те ж саме робиться через банкрутство). Однак Фірташу не поталанило: фінансові показники заводу різко виправилися, а «РГК Трейдингу» відмовили у постачанні газу. Суттєво, у схемі змінилося лише одне: ОПЗ почали готувати на продаж іншому покупцеві. Як? Слідкуємо за руками.
Від постачання газу на ОПЗ відмовили не лише трейдерові Фірташа, але й європейському гігантові «E.ON», з яким ОПЗ підписав прямі контракти з липня. Листопадовими постановами уряду ОПЗ примусили купувати газ виключно у «Нафтогазу». Навіщо? Тут «користь» подвійна. По-перше, уряд таким чином оздоровлює «Нафтогаз», даючи йому можливість заробити на роздробі. Не бозна які статки (раніше ОПЗ за рахунок прямих контрактів міг зекономити до 150 дол. на кожній тисячі кубометрів або близько 12 млн. дол. на місяць) для обтяженого мільярдними боргами «Нафтогазу», але й те хліб. По-друге, знову з'являється можливість загнати завод у борги перед продажем. А він буде цікавим - наприкінці грудня 5% акцій підприємства виставили на торги з початковою вартістю 39,9 млн грн. Тобто стартова вартість усього активу, виходить, не перевищує 800 млн. грн - менше 50 млн. дол. за поточним курсом. А до часу продажу курс може впасти до 20 грн/дол., а то й нижче. Цілковито за весь завод держава навряд чи отримає більше мільярда гривень - враховуючи безальтернативність продажу та кредит, що повісили на ОПЗ.
Адже підприємство унікальне - не стільки виробництвом, скільки можливістю перевалки більш, ніж 4,5 млн.т. аміаку на рік. Фірташу, звичайно ж, придбати його не дадуть. Швидше за все, ОПЗ готують до продажу сімейству Махлай, власникам «ТоАЗа» (до речі, найбільшого аміачного заводу у світі). Цікаві й особистості покупців. Вони, за даними російського журналіста О.Лур'є, спочатку «вклались» в український переворот (за колишньої влади їм ОПЗ «не світив», а дуже хотілося), а тепер зацікавлені в найшвидшій підчистці Донбасу, яка дає можливість аміакопроводу «Тольятті-Одеса» працювати без ризику.
Але віддадуть такий цінний актив власникам «ТоАЗа» не тільки за ймовірну допомогу в перевороті, політична орієнтація у них теж «вірна». Зараз вони знаходяться в «добровільно-примусовому» вигнанні - в Росії на них порушено кримінальну справу за фактом приховування від оподаткування прибутку від експорту аміаку (із загальним оціночним збитком державі в 1,5 млрд. дол). Тому навіть якщо в Києві раптом знайдуться святі політики та забажають перешкодити грабіжницькій приватизації, нічого у них не вийде: завод за вказівкою заокеанських кураторів отримають Махлаї. Або їх підставний український партнер. І навряд чи вони будуть поспішати повертати кредит, який уряд Яценюка так щедро надав з активів Ощадбанку.
Поділитися: