Патріарх Філарет. Хто він?
Цілий рік Україна живе в спотвореній реальності.
У реальності, де все поставлено з ніг на голову. Українці вигукують «слава Україні», але при цьому порушують правила дорожнього руху і «домовляються» з ДАІшниками; «громадські активісти» співають гімн та махають прапором, але при цьому не поспішають в Дебальцеве або Іловайськ; нова демократична влада пишається громадянським суспільством, яке з'явилося в країні, але при цьому б'є жінок, що приймають участь у мирному «фінансовому Майдані» під стінами Нацбанку.
Задзеркалля ...
Не минула ця халепа й духовний бік життя нового громадянського суспільства, та й старорежимного, яка не підтримувало євроінтеграційний екстаз всіляких «яценюків», «денисових», «лижичків» - не обійшла стороною.
У всі часи і у всіх країнах церква, а певніше, релігійні організації брали активну участь у житті будь-якої держави.
Як буття визначає свідомість, так і духовне життя людини є відображенням того середовища, в якій людина перебуває.
Українська православна церква Київського патріархату - яскраве тому підтвердження. Навіть не сама церква, а її голова Михайло Антонович Денисенко, більш відомий як Патріарх Київський і всієї Русі-України Філарет.
Не будемо вдаватися до лабіринтів церковних засад і розповідати про те, що патріарх Філарет - розкольник, відлучений від церкви й підданий Анафемі ще в далекому 1997 році, а сама УПЦ КП - неканонічна релігійна організація, по суті, є сектою і не визнана ніде в світі.
Це - тема окремої розмови.
Від церковних керівників у державі, яка загрузнула у війні, зазвичай у світі чекають молитов, сприяння встановленню миру, припинення агресії і вбивств. Таких дій чекають від священнослужителів, для яких Слово Боже, християнська мораль, заповіді не є порожніми звуками. Але ж ми зараз говоримо не про священнослужителів, а про главу УПЦ КП Патріарха Філарета.
На початку лютого Філарет спокійнісінько від’їздить до США з метою взяти участь в «молитовному сніданку», на якому цей політик від релігії «помолився про мир» і попрохав заокеанських товаришів надати українським властям зброї, а також нагородив головного «збройового» лобіста, сенатора Джона Маккейна орденом святого рівноапостольного князя Володимира І ступеня. Зауважимо, що цією церковною нагородою відзначаються зокрема державні діячі «за особистий внесок у справі відродження духовності».
Про яку «справу відродження духовності» може йти мова в питанні надання Україні зброї, за допомогою якої планується вбивати людей, і, головне, як це співвідноситься з християнськими заповідями, можна тільки здогадуватися ...
Тут варто згадати про вимоги великого людинолюбця і поводиря божих заповітів Філарета «закрити кордон і ліквідувати всіх терористів», про заклики не вести жодних перемовин з «агресором», про прохання, спрямовані до США і Великобританії «допомогти звільнити нашу територію».
Досить оригінальне ставлення до життя як для настоятеля церкви, яка претендує на об'єднання православних ВСІЄЇ України. Чи не так?
Взагалі, вивчаючи деякі факти з життя патріарха невизнаної церкви Філарета, залишається стійке переконання, що ця безумовно талановита людина є ким завгодно, але тільки не ченцем.
Він відмінний управлінець, він інтриган, він людина, яка співпрацювала з КДБ СРСР; він мав чудові стосунки з радянською владою, за що був нагороджений орденами Дружби народів та Трудового Червоного Прапора; він владолюб, який реалізував проект «УПЦ КП» за допомогою комуніста Леоніда Кравчука; він не гидував силовою підтримкою УНА/УНСО у вирішенні церковних справ; він здійснює рейдерські захоплення канонічних православних храмів, відчуваючи за собою підтримку нової демократичної влади; він закликає вбивати людей ...
Він хто завгодно, тільки не священик.
Точка зору автора може не збігатися з точкою зору редакції
Поділитися: