Помста Києва за ляпаси у Мінску та Дебальцеві
14-го лютого президент України Петро Порошенко своїм указом ввів у дію рішення РНБО від 25-го січня 2015 «Про надзвичайні заходи протидії російській загрозі та проявам тероризму, підтримуваним Російською Федерацією».
Документом доручається Кабінету міністрів України разом з Національною радою з питань телерадіомовлення країни вжити негайних заходів по «зупинці російської інформаційної агресії, яка здійснюється з використанням іноземних та вітчизняних ЗМІ».
Також Службі безпеки України (СБУ) доручено активізувати інформаційно-роз'яснювальну роботу з метою «нейтралізації небезпечного впливу Російської Федерації на суспільно-політичну ситуацію на Україні і в її окремих регіонах».
Крім того, у вівторок, 17-го лютого, Верховна Рада України проголосувала за припинення акредитації при державних органах низки російських ЗМІ. Згідно зі списком СБУ, складеному за дорученням Верховної Ради, «низку» складають всі провідні ЗМІ Російської Федерації, за винятком телеканалу «Дощ».
Враховуючи, що ці «два удари по російської агресії» були нанесені вже після перемовин у столиці Білорусі, можна зробити однозначний висновок: у Києві усвідомили весь масштаб поразки, яку зазнала Україна, підписавши «Комплекс заходів з виконання Мінських угод». І в політичному, і у військовому плані.
Почнемо з політики. Отже, згідно «Комплексу заходів з виконання Мінських угод», самопроголошені ДНР/ЛНР, які в документі зазначені як «окремі райони» Донецької та Луганської областей, залишаються у складі України, але при цьому отримують ключові преференції:
- мовне самовизначення (тобто легальний статус російської мови);
- участь органів місцевого самоврядування у призначенні голів органів прокуратури та судів (тобто усунення Києва від тиску на місцеву владу за допомогою прокуратури та судів);
- право на створення місцевої народної міліції (читай - легалізація армій ДНР/ЛНР);
- право на «транскордонне» співробітництво з регіонами Російської Федерації (читай - приєднання до Митного Союзу);
- держава надає підтримку соціально-економічному розвитку окремих районів Донецької та Луганської областей (читай - Київ відновлює зруйнований війною Донбас).
Крім того, Київ зобов'язується до кінця року провести конституційну реформу, яка передбачає в якості ключового елемента децентралізацію, узгоджену з представниками ДНР/ЛНР, а також відновити виплату пенсій та інших соціальних платежів.
А що ж отримала Україна, крім припинення вогню? У політичному плані рівним рахунком НІЧОГО. Більше того, Київ своїми руками підписав вирок унітарній Україні, взявши на себе зобов'язання провести конституційну реформу за погодженням з ДНР/ЛНР і надати їм перераховані вище преференції.
У військовому ж сенсі все ще гірше. Як відомо, під час перемовин у Мінську президент України Петро Порошенко неодноразово заявляв, що ситуація в районі міста Дебальцеве знаходиться під контролем сил АТО, і ні про яке оточення не може бути й мови.
18-го лютого стало зрозуміло, чим скінчився подібний «контроль»: Дебальцевське угруповання ВСУ було розгромлене та тікало до Артемівську. І що найголовніше - ліквідація Дебальцевського «котла» відбулася вже ПІСЛЯ вступу в силу «негайного і всеосяжного припинення вогню».
Всі спроби Києва звернути увагу західних «партнерів» на «віроломне» порушення ДНР/ЛНР і Росією Мінських домовленостей ні до чого не призвели. Відповідь була отримана приблизно: «деякі порушення, безумовно, є, але про зрив Мінських угод не може бути й мови» ...
Таким чином, Київ отримав одразу два ляпаси: спочатку в Мінську, підписавши невигідний для себе «Комплекс заходів», а потім в районі Дебальцевого, зазнавши принизливої військової поразки під мовчазне схвалення Заходу.
І що ж залишається робити в цій ситуації? Природно, хоч якось, але спробувати помститися «кривдникам». У бік панів Меркель і Олланда (читай - Німеччини та Франції), які «вмовили» Петра Порошенка погодитися на запропонований «Комплекс заходів», звичайно, слова поганого не скажеш, а ось в бік Володимира Путіна (читай - Росії) - завжди будь ласка.
Адже у нас завжди Росія у всьому винна. От їй і помстилися: введенням в дію рішенням РНБО від 25-го січня і припиненням акредитації в державних органах низки російських ЗМІ.
Поділитися: