Про втрати прямі й непрямі
Нас виховували таким чином, що для нас немає нічого дивного в тому, щоб віддавати всі сили й засоби заради перемоги у війні. Нам цілком зрозуміло, що коли країна знаходиться в небезпеці, солдати жертвують своїми життями на фронті, мирні люди на окупованих територіях йдуть у партизани, жінки і діти стають до верстатів і забезпечують фронт всім необхідним. Є одне «але». Ці правила певні для війни правої, мотиви якої зрозумілі кожному громадянину. І уряд України, який намагається паразитувати на патріотичних почуттях громадян, не хоче взяти до уваги простий факт, що люди не розуміють ані методів, ані цілей поточної війни. Тобто, й не бажають йти на жертви, яких вимагає уряд.
Жахливо, що на війні гинуть люди. Удвічі жахливо, коли гинуть мирні мешканці - безпорадні старі, невинні діти. Але кожен вбитий - це не тільки миттєві втрати. Це втрата, яка постійно зводиться в нову ступінь, за ефектом метелика. Це сім'ї, позбавлені годувальника. Це сироти, отруєні ненавистю. Це ненароджені діти, бракуючі робочі руки, нестворені твори мистецтва, зрештою - недоплачені податки. Загиблі й покалічені громадяни - це розтриньканий даремно потенціал нашої країни. А інваліди війни? А наслідки психологічних травм? Алкоголізм, депресії, психози, синдроми? Навіть для благополучної країни це важкий тягар, обтяжуючий розвиток держави на десятиліття вперед. А для країни, яку роздирають внутрішні протиріччя, зі зруйнованою економікою та обтяженою боргами, це може стати смертельною хворобою.
Саме зараз ми створюємо своє майбутнє. І якщо минулі 23 роки самостійності ми обкрадали наших предків, переполовинюючи спадщину Радянського Союзу, то сьогодні ми обкрадаємо своїх нащадків, заповзаючи у все більш глибокі борги і руйнуючи той потенціал, на якому вони могли б розвиватися в майбутньому. Крім прямих жертв, у вигляді вбитих в зоні конфлікту, ми несемо величезні економічні втрати, не всі з яких хоча б усвідомлюємо. Візьмемо, для прикладу, зростаючі хвилі мобілізації. Крім зрозумілих витрат на екіпіровку і утримання армії, мобілізація несе непомітний неозброєним оком збиток у вигляді відтіку робочих рук і банальної втечі громадян, як мінімум, зі своїх робочих місць, як максимум - назавжди з країни. Тікають не тільки супротивники Майдану, тікають і аполітичні громадяни і навіть прихильники Майдану, словом, тікають усі, хто може собі це дозволити. Фахівці, бізнесмени, здатні забезпечити себе за кордоном або різнороби, які згодні працювати за кордоном за їжу, але не брати участь у братовбивчій війні.
Є ті, хто не в змозі виїхати і залишаються, але змушені ховатися, залишаючи звичне місце роботи, щоб уникнути повістки з військкомату. Парадокс в тому, що від повісток страждають великі державні підприємства, де громадянам найскладніше сховатися від військкоматів. Який результат? Підприємства не можуть нормально функціонувати та поставлені на межу банкрутства. Уряд обіцяє збереження робочої ставки, але не пояснює, ані звідки братимуться гроші, ані хто ж буде виконувати робочі обов'язки відсутнього громадянина. Яким чином робітників можна замінити, якщо, наприклад, на Харківський Тракторний Завод прислали 500 повісток, а це означає 500 зарплат при п'яти сотнях порожніх місць. Або розрахунок на те, що вбитому платити не потрібно? Нагадую, що використані сьогодні потужності безпосередньо залишать відбитки на нашому майбутньому. Зупинені підприємства не можна просто так відновити знову. Їхні місця на ринкові посядуть іноземні компанії, клієнти знайдуть альтернативні варіанти. Зупинені потужності - це недобудовані будинки, в яких могли б жити молоді сім'ї. Це їхні діти, які не зможуть народитися, бо у батьків немає даху над головою і стабільного робочого місця. Це невипущені трактори і комбайни, які могли б вже сьогодні допомагати в сільському господарстві, покращуючи економіку країни, це нестворені робочі місця, нереалізовані проекти та нездійснені мрії. І коли, нарешті, встановиться мир, ми згадаємо жарт: «Якщо зараз почати працювати не складаючи рук, то років через десять ми будемо жити, як при Януковичі». Але на жаль, це буде більше не жарт.
Поділитися: