Результативність російської «пропаганди» зашкалює. А що буде, коли ця пропаганда з'явиться?
На моє глибоке переконання, Радянський Союз в 1991 році капітулював (так, так, саме капітулював, тому ніякої реальної поразки не було) перед Заходом аж ніяк не внаслідок необмежувальні системної кризи і вже точно не через міфічну неефективність планового господарства. Причин було багато, але однією з найважливіших, на мій погляд, було незнання суспільства, в якому ми живемо, що своєю сумно відомою фразою підтвердив Юрій Володимирович Андропов. Саме той злий жарт було зіграно з нами в 2013-2014 роках під час «майданних» подій. Ми не знаємо наше суспільство, а от американці знають його дуже добре. Знають, бо роками вивчають, витрачаючи на це абсолютно шалені гроші. Не до кінця розуміють - це так. Яка-небудь Стенфордська відмінниця Кондоліза Райс може бути як завгодно дипломованим фахівцем з СРСР і Росії, але без місцевого активу обійтися не зможе. Адже не дарма для антирадянської праці Заходом залучалися спочатку кадри з білої еміграції, потім з колабораціоністів періоду Великої Вітчизняної війни, а під кінець вже зовсім кухонний «дисидюжник». Чітке падіння рівня цих кадрів з початку XX століття; ну та й радянська еліта деградувала, а тому вистачило. Що вже говорити про еліту сьогоднішню, що не варта й нігтя пізньорадянського болота?
Еліта мертва, вона відірвана від країни й від народу, живе зовсім іншим життям, іншими цінностями, а тому з легкістю зраджує й країну, й народ. А що ж сам народ? Наскільки в ньому ще жевріє життя? Адже виникає відчуття, що вже майже не жевріє.
Дякувати співробітникам Київського міжнародного інституту соціології за те, що дали надію. Не хотіли, звичайно, але дали. Про що мова? Ця контора провела опитування 2013 респондентів в 108 населених пунктах тих областей України, що залишилися. Опитування мало своєю метою заміряти ступінь чуйності українських громадян до російської «пропаганди», тобто до наближеного до реальності пояснення подій «майданного» держперевороту та війни на Донбасі. Отже, бояться - й правильно роблять.
Для опитування були прийняті наступні тези «пропаганди»: «Майдан був організований американцями разом з націоналістами; в результаті Майдану до влади прийшли націоналісти, які загрожують російськомовному населенню України; Крим та Схід України були в небезпеці; Крим вдалося захистити, включивши його до складу Росії, а Схід повстав і хоче незалежності та гарантій безпеки; націоналісти, що незаконно прийшли до влади, почали війну зі своїм народом».
Хочеться з цього приводу сказати тільки одне: в корені невірно, що націоналісти погрожують російськомовному населенню. Антон Геращенко, наприклад, теж російськомовний, і хто йому загрожує? Внутрішньоелітні розбірки не враховуємо. Погрожують і втілюють свої погрози в реальність у відношенні до всіх верств населення, які: а) не хочуть бути колоніальної периферією США та Західної Європи; б) вважають, що українці і росіяни - брати; г) відмовляються визнавати Бандеру героєм України. Але в даному випадку це нюанси.
Головне, що в результаті отримали якийсь індекс результативності російської пропаганди (РРП), який в середньому по Україні дорівнює майже 30%. Пояснимо, що 100% індекс досягає в разі повної згоди людини з вибраними соціологами 5 твердженнями російської «пропаганди» і 0% - у разі повної незгоди. Взагалі така постановка питання вже є пропагандою, але для нас так навіть цікавіше. Адже результат отриманий немов при найгірших умовах.
Низькі показники традиційно видав «український П'ємонт» і в цілому волелюбні галичани, тобто істинні арійці - 12%. На Півдні і Сході населення з «рабською» свідомістю показало 32% і 48% відповідно (залишки Донецької та Луганської областей - 50%, Харків - 50%, Одеса - 42%, Миколаїв - 32%, Дніпропетровськ - 28%, Запоріжжя - 27 %, Херсон - 26%).
Тобто всі опитані в цих регіонах підтримали від третини до половини тез російської «пропаганди». Є над чим замислитися. Особливо в контексті того, що для більшості громадян України канали цієї самої «пропаганди» демократично перекриті, а з телевізора ллється щось зовсім протилежне. Виходить, що люди долучаються до російської «пропаганді» тільки через супутникове телебачення (яке є далеко не у кожного) або Інтернет (який є у багатьох, але більшість використовує його для ігор і перегляду котиків).
В умовах практично повного блокування російської точки зору та точки зору антифашистського сегмента українського суспільства в ЗМІ отримати 50% результат - це, їй Богу, треба постаратися. А що буде, якщо повернути до ефіру який-небудь «Перший канал» або «Росію 24»? Ні, ні, треба гнати від себе крамольні думки.
Київські ж соціологи роблять просто фантастичний за своєю геніальністю висновок: «Як нам видається, дуже серйозна контрпропагандистська робота повинна бути зосереджена на Харківській та Одеській областях». Так хто в такому випадку вони самі - вчені або пропагандисти? І що це за контпропагандистська робота, коли всі телеканали й так вимкнені? Супутникові тарілки у людей відбирати будуть чи що? Було б смішно, якби не було так сумно. Чекаємо чергових волелюбних демократичних репресій.
Точка зору автора може не збігатися з точкою зору редакції
Поділитися: