Силові розбірки або озброюються усі
Сьогочасну криміногенну ситуацію в Україні часто порівнюють з «лихими» 90-ми. Однак якщо тоді вогнепальну зброю та вибухівку використовували, переважно, в бандитських «розбірках», то сьогодні збройні конфлікти перейшли в побутову площину. У ситуації, де ще рік тому використовували б, в гіршому випадку, ніж або монтувалку, сьогодні застосовують вогнепал та гранати. І якщо нещодавно черговий розстріл або вибух сприймався як якась НП, то нині це - не більш, ніж черговий запис в кримінальному зведенні.
Далеко ходити за прикладами не треба. Озброєне свавілля відбувається прямо у столиці України. Тільки останніми днями в Києві відбулися як мінімум дві гучні події: спочатку невідомі підірвали гранату на одному з місць парковання на Троєщині, а буквально протягом кількох годин підозрюваний у зґвалтуванні зустрів вибухівкою міліцейський патруль, що прибув у супроводі волонтерів.
У регіонах ситуація не є кращою. Знову ж, візьмемо тільки новини останніх днів: в одному з нічних клубів Одеси затримали чоловіка з гранатою, а СБУ Дніпропетровської області зв'язала українця, який намагався вивезти із зони АТО цілий арсенал вибухівки.
Один дуже примітний момент: в історії з київськими вибухами (як і в більшості подібних випадків) правоохоронні органи не поспішають пов'язувати те, що трапилося з терактами, воліючи списати те, що відбувається на звичайну «побутову ситуацію».
Ще наприкінці минулого року генеральний прокурор Віталій Ярема зробив з цього приводу вельми гостру заяву, визнавши, що вивезення зброї з зони АТО стало «як годиться».
«Зброю незаконно перевозять у заплічниках, в автівках, використовуючи десятки шляхів, що майже ніким не охороняються. Впевнений, що й після закінчення АТО проблеми з нелегальною зброєю у нас будуть ще довгенько. Певна річ, коли зброя у когось просто захована про запас. Набагато гірше, якщо її отримають кримінальні структури, які зможуть використовувати її для вбивств, розбійних нападів, як це нещодавно сталося у Полтавській області, коли напали на інкасаторів. Це величезна загроза для правопорядку», - сказав він.
Як бачимо, заяви генерального прокурора, м'яко кажучи, різняться з позицією МВС, що переважно вважає теперішню криміногенну ситуацію в Україні контрольованою. Попереду у міністерства Арсена Авакова - великі реформи. Наприклад, перейменування міліції в поліцію. Тому, «великий струс» МВС сьогодні не потрібний.
Варто нагадати, що теперішнього голову МВС було «зґанджовано» ще на відкритому обговоренні кандидатів в уряд після втечі Віктора Януковича на Майдані Незалежності. Тоді Євромайдан просто обсвистав Арсена Авакова, вимагаючи призначити замість нього якраз Віталія Ярему. У підсумку, відверто наплювавши на думку мітингувальників, пост-революційний прем'єр-міністр Арсеній Яценюк запхав свою креатуру, відправивши нинішнього генпрокурора на посаду віце-прем'єра з силових питань.
Сьогодні ж у Верховній Раді на повен голос йде збір підписів за відставку Віталія Яреми, якого вважають креатурою президента Петра Порошенка. Однак, як-то кажуть у кулуарах парламенту, ця кампанія проти генерального прокурора, обвинуваченого в небажанні розслідувати «злочини проти Євромайдану», через брак 226 голосів - не більше ніж піар-акція та «налаштування підґрунтя» для нової сходинки боротьби українських силовиків, що тяжіють до різних осередків «політичної ваги».
Як ми пам'ятаємо, навесні минулого року, відразу ж після формування пост-революційного уряду, разом з озброєним свавіллям, що повернувся в країну після двох десятиліть, в Україні почалися показові розбірки між МВС та «Правим сектором», який не приховує своїх зв'язків з СБУ, апофеозом чого стало вбивство одіозного Сашка Білого.
Варто лише нагадати: тоді в Україні ще не було ані АТО, ані нинішнього величезного неконтрольованого обігу нелегальної зброї. Дуже не хотілося б, щоб ті весняні розбірки силовиків виявилися квіточками, що передують кривавому беззаконню, розміри якого, враховуючи теперішню соціально-економічну кризу, навіть боязно уявити ...
Поділитися: