Свій шлях. Бессарабія визначається з курсом
22-го березня в Гагаузії (автономне територіальне утворення у складі Молдови) пройшли вибори башкана - голови регіону - результати яких можуть мати далекосяжні наслідки не тільки для автономії, а й для всієї Бессарабії.
Башканом автономії, яка набрала ще в першому турі необхідні «50% +» голосів, стала 41-річна Ірина Влах, що має, як вважають багато хто в Молдові, всі шанси розвинути свій успіх не тільки в межах рідної Гагаузії, а й на загальнодержавному рівні.
Історія Ірини Влах і підтримка її соціалістами показова. Події, що розвиваються в Молдові, дуже нагадують те, що зовсім недавно пережили українці. Сьогодні в Молдові склалася ситуація, коли народ та чинна влада виявилися, як кажуть, на «різних хвилях». Правляча коаліція (ліберал-демократи і демократи) мають всього 40 голосів з 101 в парламенті, в той час як соціалісти і комуністи - 45 мандатів. Однак, незважаючи на чисельну перевагу місцевих «лівих», після зради Партії комуністів, які виступили проти євразійського курсу колег по лівому флангу і голосуючих з ключових питань разом з прозахідною коаліцією, законодавча ініціатива в Молдові фактично опинилася в руках парламентської меншості.
Ірина Влах, як і багато її нинішніх побратимів, - колишня комуністка, що стала соціалістом після зради своїх виборців колишніми однопартійцями. Тому здобуту в Гагаузії перемогу й довіру, висловлену людьми, сьогодні важко переоцінити.
Одним із головних чинників переконливого успіху молодого політика стала чіткість окреслених пріоритетів, які різко дисонували з невиразною «ліберально-демократичною» риторикою конкурентів. Ірина Влах, яка не приховує, що її кандидатуру підтримує Росія (за її словами, «стратегічний партнер»), пообіцяла зближення Гагаузії не тільки з Москвою і російськими регіонами, а й інтеграцію на ринки Євразійського економічного союзу. При цьому діалог з Кишиневом очікується жорсткий. Вона пообіцяла, що Комрат (столиця Гагаузії) стане «мостом між Москвою і Кишиневом», башкан заявила, що домагатиметься зміцнення прав і свобод автономії.
Безсумнівно, перемога Ірини Влах та вибір вектора, зроблений в Гагаузії, зробить вплив і на решту Бессарабії, в тому числі українську. Нагадаємо, що в Болградському районі Одеської області мешкає близько 30 тисяч представників гагаузької національності. Цілком природньо, що вони із занепокоєнням ставляться до перспектив насильницької українізації та дискримінації національних меншин, що стали цілком реальними після приходу до влади українських націоналістів і геополітичного «розвороту» країни на 180 градусів.
Більшість українських гагаузів чудово розуміє, що будь-які соціальні та національно-культурні перспективи можуть з'явитися у них тільки у випадку інтеграції з Росією, тоді як «українізація» в рамках зближення України з ЄС спричинить не тільки асиміляцію давнього народу, а й подальше зубожіння. І що б там не говорив проукраїнський «лідер» гагаузів Юрій Дімчогло, у пересічних гагаузів, що взяли під охорону пам'ятники Леніну відразу після перемоги Євромайдана, є на цей рахунок своя думка.
Крім того, «гагаузький імпульс» може досягти й Закарпаття, де, як відомо, також не зовсім згодні з геополітичним «вектором» столиці. На відміну від Півдня України, на Заході країни ситуація залишається більш-менш стабільною. Враховуючи ж те, що неформальний «господар» регіону Віктор Балога та його «близькі» хоч і знаходяться в команді президента Петра Порошенка, мають достатньо сил і ресурсів, щоб проводити в регіоні необхідну їм політику і, як подобає справжнім бізнесменам, тримати ніс за повітрям, швидко орієнтуючись у політичних «трендах» та настроях населення.
Не можна забувати і про нещодавній з'їзді лідерів місцевих русинських організацій, які також виступають за розвиток відносин з Москвою, і зажадали від Києва визнання результатів референдуму 1991 року, згідно з яким майже 80% мешканців області виступили за статус Закарпаття як самоврядовуваної території.
Отже, як і Бессарабія, Закарпаття може домогтися свого не революційними методами, а мирним шляхом. Наприклад, на майбутніх місцевих виборах цієї осені. Справа залишається за малим, щоб Київ навчився враховувати думку регіонів, як, наприклад, це робить Кишинів стосовно до Гагаузії.
Точка зору автора може не збігатися з точкою зору редакції
Поділитися: