«Свобода слова» по-одеському: лупцювання журналістів стало вже «нормою»
22 січня в Одесі стався черговий епізод, який наочно продемонстрував, що демократичні свободи та права людини в сучасній Україні стали порожнім звуком. Замість цього діють «закони джунглів», коли в одних - повна вседозволеність, а інші за свою позицію піддаються гонінням та можуть бути побиті. Мова йде про відлупцювання журналіста опозиційного видання «Таймер» Антона Доценка.
Ані для кого не є секретом, що після подій 2 травня та цілкового руйнування «антимайданівського» руху, що відбувся за ними, у прихильників Майдану стали геть відсутні будь-які «гальма». Згадаймо, що саме навесні-влітку 2014 проводити опозиційні акції стало небезпечно - всі пам'ятають інциденти з побиттям лідера «Молодіжних ініціатив» Валерія Діденка, активіста Куликова поля Олександра Поліщука. До того ж, відбувалося це після мітингів, де вони не робили нічого протизаконного, а всього лише використали своє конституційне право на мирні зібрання.
І ось нині все вийшло вже на новий рівень - тепер вже страждають журналісти. Видання «Таймер» у прихильників Майдану давненько вважається «сепаратистським». Його інформаційна політика з самого початку була спрямована в бік інтеграції до Митного Союзу та федеративної перебудови країни. На відміну від більшості українських ЗМІ, цей ресурс скептично поставився до Майдану та не підтримав лютневий переворот. Більш того, журналісти активно підтримували протести Куликова поля навесні, та висловлювали аж ніяк не схвальну оцінку діям «майданівських секторів» та «самооборон». А вже після початку АТО редакція виступила проти громадянської війни за домовленістю з повсталим Донбасом.
Все це править в очах прихильників Майдану виправданням для свавілля.
«За побитого журналіста "сепаратистського" "Таймера". Якщо ти в тилах працюєш на агресора - отримаєш в свою "ватяну" пику. Якщо буде потрібно - не одноразово. Сильно. Досить скиглити, що побили журналіста. Це один з тих, на чиїх руках кров українців. Бо він є частиною російської пропагандистської машини», - написав у себе в «Фейсбуці» керівник одеського «Правого сектора» Стерненко. Більш того, на його думку, журналістові ще пощастило, бо йому «мало дали».
Безглузді відмовки почали вигадувати і в «Самообороні Майдану». Вся «провина» Доценка в тому, що він «дозволив собі» знімати натовп «майданівців» в балаклавах.
«Він почав підходити прямо з об'єктивом до людей, зрозуміло, нікому це не сподобається. Йому зробили пару разів зауваження. Він сам провокував, для чого це робилося, я не знаю. Коли ми побачили, що за ним побіг натовп, десятники дали команду зупинити, ми дійсно переживали за цього хлопця, з ним щось не так», - розповідає учасник самооборони Тарас «Сармат».
Піддакував йому й керівник «самооборони» Віталій Кожухар, який зазначив, що журналіст «вів себе зухвало», «напросився сам».
«Основним завданням було стерти інформацію. Боролися більше за планшет та фотоапарат. Не було конкретної фізичної дії на нього. Міліція намагалася порозкидати, зупинити, але це ж все за секунди сталося », - сказав він.
Тобто логіка просто «відпад»: виконувати свій професійний обов'язок в країні «перемігшої демократії» не можна, а то ненароком можна розлютити «героїв», а бити нездогодних журналістів - це нормально. До того ж, як зазвичай, у смаках націоналістів - натовпом кидатися на одного.
Ось така ситуація в центрі європейської країни, яка зусиллями таких «активістів» стрімко перетворюється на аналог якого-небудь африканського Сомалі.
Поділитися: