Свобода заборони як базова цінність нової України
Чи вірно трактуються поняття «демократія» та «європейські цінності» свідомо-прогресивним українським громадянським суспільством?
Чи вірно розуміють значення поняття «громадянські права і свободи» ті, хто сьогодні керує державою?
«Заборонити ..., незалежно від форми власності, розміщувати на білбордах, інших зовнішніх рекламних носіях, радіо та телебаченні, мережі Інтернет, в електронних ЗМІ будь-яку недобросовісну рекламу відносно діяльності ... Тимошенко», - йшлося в постанові суду про заборону розповсюдження будь-якої недобросовісної реклами про діяльність прем'єра Юлії Тимошенко, винесеній в 2009 році.
Мова, звичайно ж, не про Юлію Тимошенко. Її жбурнули на звалище політики остаточно.
Минуло п'ять років ...
Восени 2014 українською владою припинено трансляцію 15-ох російських телеканалів, заборонено російські серіали, хоча адекватної заміни їм немає, якщо не вважати такою трансльований на каналі «1 + 1» турецький телепродукт досить сумнівної якості.
Службою безпеки України складено перелік, до якого увійшли понад 100 російських ЗМІ, які позбавляються акредитації при органах державної влади України.
Створюється Міністерство інформаційної політики, більш відоме в широких журналістських і не тільки колах як «Мінстець» на ознаку прізвища керівника відомства Юрія Стеця, який доводиться кумом президента Порошенка.
Взагалі досить дивно трактується, наприклад, свобода слова у всіх без винятку українських політичних і державних діячів, які йменують себе не інакше, як «демократичні сили».
Вітчизняні демократи, напевно, найдемократичніші у всьому світі.
Тільки от розуміння цієї самої демократії у них власне, особливе ...
Особливість цього розуміння цілковито залежить від того, де знаходяться наші доморощені демократи: у владі чи в опозиції.
Точка зору визначається точкою сидіння, як говориться.
До пари новій прогресивній владі, яка впевнено веде Україну чи то на спід, чи то до об'єднаної Європи, й громадянське суспільство, що зародилося під час «революції гідності» та складається в основному з громадян з каструлями на головах та активістів, які використовують коктейлі «Молотова» як вагомий аргумент будь-якій громадській ініціативі.
Прогресивні громадяни, до глибини душі обурені «диктаторськими» законами, прийнятими парламентом минулого січня; при цьому абсолютно не проти посадити на 5-8 років тих, хто вирішить покритикувати чергову хвилю мобілізації.
Громадянське суспільство, яке з піною у рота відстоювало свободу слова у вигляді «побитої» журналістки «5-го каналу» Ольги Сніцарчук, абсолютно оглухле до реального побиття кореспондента одеського видання «Таймер» групою «активістів» в масках та з палицями.
Боротьба за базові цивілізаційні цінності взагалі і за свободу слова зокрема, не обійшла боком і світоча цієї самої невидимої боротьби, який доклав чимало зусиль до того, що зараз відбувається в Україні, Савіка Шустера. Багато в чому завдяки діяльності цього чудового громадянина Італії в українському медіапросторі ми маємо при владі тих, кого маємо, а вони мають всіх нас.
Окрім того, що після перемоги демократії перед Савіком раптом закрилися двері «Інтера» та «України», так ще й за трихвилинне скайп-включення російського журналіста Максима Шевченка в ефірі телешоу від 13-го лютого пана Шустера викинули з каналів «112» і «24».
Ось так базові права і свободи в Україні виглядають зараз, коли євроінтегратори знаходяться при владі. Через певний час - а ніщо не вічне під місяцем - частина цих керівників опиниться в опозиції і знову буде вигризати гранти фонду «Відродження» на боротьбу за свободу слова. Ну або на якусь іншу боротьбу, під яку дадуть грант.
А поки що...
Поки що ми бачимо ексклюзивну, винайдену українськими демократами, громадянську свободу.
Ім'я їй - ЗАБОРОНА.
Точка зору автора може не збігатися з точкою зору редакції
Поділитися: