Тож хто розколює Україну?..
Не зважаючи на каламутний час, українці залишаються патріотами своєї країни. За свідоцтвами останнього соціологічного дослідження, що було проведене у різних областях України, переважна більшість наших громадян виступає за збереження єдності країни: проти приєднання своїх регіонів до РФ виступили 94% респондентів Западної України, 93,3% - Півдня, 98,1% - Центру та 81,5% Сходу країни.
Як свідчать голі факти «найточнішої з наук», патріотизм українців не залежить від географії та національності. Наприклад, в Одесі, часом звинувачуваній глобальними ЗМІ в сепаратистських настроях, патріотів аж ніяк не менше, ніж серед галичан, з яких офіційний Київ неприлюдно, але вперто намагається зліпити «титульну націю».
Українці залишаються патріотами своєї країни не завдяки, а всупереч діям чинної влади. І якщо й потрібно говорити про тих, хто розколює сьогодні Україну, то виключно стосовно до політиків та тих, хто за ними стоїть.
В цьому контексті показовий, наприклад, випадок з так названими смолоскиповими ходами на честь лідера ОУН Степана Бандери, поширеними далеко за межі Галичини. Такі заходи вже стали нормою для Києва, де, втім, хода «бандерівців» виглядає не менш алогічно, ніж в Одесі, де спроба такої провокації з боку «Свободи» була зупинена міліцією. Багато в чому – завдяки тиску цивільної громади.
Патріотами України можна бути й без нав’язуваних «почуттів» до колабораціоністів.
Героїзація «бандерівців» в Україні почалася не вчора, та проваджується довгі роки. Й тут важливо відзначити фантастичний рівень толерантності більшості українців. Не звертаючи уваги на те, що для переважної більшості наших громадян, чиї діди воювали під стягами РККА, колабораціоністи апріорі не можуть бути героями. Ви можете згадати, щоб активісти з Одеси, Криму або Донбасу зневажали або знищували пам’ятники на Галичині, наприклад? Так, як демонтують та зневажають сьогодні наше видатне минуле ті, хто приєднує себе до «правильних українців»...
Українці терпіли та й далі терпітимуть. Часом здається, що лише це нез’ясовне, нелюдське терпіння утримує сьогодні країну від глобальної громадянської війни.
Однак Київ далі гне «генеральну лінію», нав’язуючи українцям роммівський «звичайнісінький фашизм», що передбачає лише «правильну» історію та героїв, не дивлячись на те, що оцінка багатьом з них була надана ще Нюрнбергським процесом.
Черговою ж «крапкою неповернення» стала кричуща за своєю абсурдністю та цинізмом заява прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка на німецькому ТБ, який повідомив про «вторгнення СРСР у Німеччину», що викликало острах, в першу чергу, у самих німців, для яких навіть спроба дискутувати на тему висновків Другої Світової війни – не лише табу, а кримінальне правопорушення.
Вочевидь, подібні «словесні пасажі» вищого керівництва країни зіштовхують офіційний Київ, а разом із ним – й усю Україну, до маргінальної площини. Хтось, як президент Чехії, Мілош Земан, який порівняв «смолоскипові ходи» з гітлерівськими маршами, відверто крутить пальцем біля скроні, говорячи про неадекватність української влади. А більшість європейських політиків поки що лише мовчки дивуються...
Як дивуються й українці, до відома яких потроху доходить, куди справді прямує сьогодні країна та з ким ми сьогодні намагаємося будувати єдину Україну...
Поділитися: