Трагедія 2 травня: скільки мотузок не вийся...
Чому представники всіляких «майданів», «народних ополчень» та інших «рад громадської безпеки», яких по Україні після перемоги так званої «революції гідності» розвелося як грязюки, із завидною постійністю приховують свої обличчя під масками, як у грабіжників?
Чого бояться ці «діти революції»?
Адже справа їхня права, як вони самі вважають, на дворі їхня влада, а комендант Майдану та ідейний натхненник всієї цієї величезної зграї (або угрупування), Андрій Парубій, займає досить високу посаду в нинішній демократичній Україні.
А може справа зовсім і не права, а навіть навпаки?
Може те, що намагаються показати за ідею побудови сильної, незалежної та європейської України є натуральною чортівнею: моторошною, огидною й кривавою?
Вожді «революції» та їхнє найближче оточення добре знають, як є насправді. Патріотичній піхоті тільки належить дізнатися, як відбуваються справи насправді.
22 січня. Місто-герой Одеса.
Чергове судове засідання у справі 2-го травня 2014 року.
Гуртовий суд над захисниками «Куликова поля». Гуртовий тому, що «куликовців» судять всіх разом, а «майданівців», дії яких були чітко зрежисовані, і привели до однієї з найжахливіших трагедій сучасної України, судять окремо.
Справа-то політична. Розуміти потрібно.
Загалом, Малиновський районний суд Одеси.
Натовпи «патріотів» в камуфляжах та масках, озброєні битами вдерлися в будинок суду. Співають гімн.
Навіщо?
Для того, щоб спровокувати родичів «куликовців». Не виходить. Виходять на вулицю і бачать журналіста міського порталу «Таймер». Патріоти не будуть патріотами, якщо натовпом в 30 осіб не наздогонят худорляву людину з фотоапаратом і не поб'ють його ногами. Все для єдності України. Міліція за старою доброю традицією не встигає, і журналіста штовхають хвилин 5-7.
Пізніше напад на журналіста кваліфікують як хуліганство, і підозрюваних звичайно ж не виявлять. Сміливі та рішучі патріоти в масках. Чого вже там.
А хтось пам'ятає звідки пішов ярлик «тітушки», а також жорстоко «побиту» Ольгу Сніцарчук з президентського «5-го каналу», яку адже навіть пальцем не чіпали? Отож.
Взагалі, такий нерівний підхід до розслідування діянь, вчинених учасниками Майдану і захисниками «Куликового поля» 2 травня в Одесі, створює якусь емоційну підтримку з боку одеситів саме «куликовцям».
Чому не проводять розслідування дій лідера «Ради громадської безпеки» Марка Гордієнка 2 травня. Адже його роля, як координатора дій «патріотів», в трагедії, що відбулася більш, ніж наочна. Гігабайти відео на цю тему викладено в мережу.
Яка доля Миколи Волкова (сотник Микола), який стріляв з пістолета по людях, які намагалися врятуватися в палаючому Будинку профспілок?
Справа в тому, що не буде ніякого об'єктивного розслідування. Тому що, якщо таке провести та реально покарати винних, то на кого ж будуть спиратися організатори подібних бісівських тем та акцій залякування недогодних? Не буде на кого спиратися.
Тому сьогодні в Одесі Марк Гордієнко, і йому подібні особистості, намагаються вибудовувати паралельні структури управління регіоном, люструють по команді кого потрібно і взагалі, досить непогано себе почувають.
Знають, що кругова порука дуже сильна річ. Перевірена століттями.
«Скільки мотузок не вийся. - Все одно зів’єшся в батіг », - співав в одній зі своїх пісень Володимир Висоцький.
Батіг, рано чи пізно, зів’ється ...
Так вже було.
Божі заповіді і закони історії під себе переписати неможливо.
Адже це не судова система України.
Поділитися: