Трудові батальйони, або життя після демобілізації
Незважаючи на перезавантаження Мінського миру, обопільне відведення військ, що триває, і значне зменшення інтенсивності вогню на Донбасі, українська влада не знижує градус бойової риторики. І, схоже, ставши на військові рейки, Київ вже не може зупинитися, вимушено рухаючись вперед.
Незважаючи на перемир'я, мілітаризація України йде повним ходом, а ВПК є сьогодні для вітчизняної економіки найважливішою, державотворчою галуззю. І це ще незважаючи на те, що Захід наполегливо відмовляється продавати Києву зброю, на яку, можна не сумніватися, влада витратила б останню копійку, отриману за рахунок скорочення соціальних стандартів та пільг.
Державний бюджет країни, що становить собою, фактично, чисті аркуші паперу, переписані в залежності від поточного курсу гривні і політичної кон'юнктури, сьогодні просто не несе в собі ніякої конкретики з приводу того, скільки грошей і на що конкретно буде витрачено у сфері обороноздатності України. Однак навіть за найскромнішими підрахунками, якщо брати за основу розрахунки РНБО на кінець 2014 року та інфляцію двох зимових місяців - ця цифра перевищить 100 мільярдів гривень. Наприклад, уряд збирається виділити 1,8 мільярда гривень підприємствам в якості компенсації зарплат, які повинні бути сплачені співробітникам в рамках кампанії з мобілізації. Чи дійдуть гроші до простих людей - велике питання.
У той же час, як кажуть українські юристи, сьогоднішнє законодавство досі чітко не регулює відносини працівника, який потрапив під часткову мобілізацію, і роботодавця, який, користуючись нормативними прогалинами (наприклад, невстановленою формою повістки), залишає покликаного і без роботи, і без грошей. І замість того, щоб усунути численні правові колізії в цьому питанні, не тільки питаючи з українців їхні обов'язки, а й забезпечуючи права, влада все частіше вдається до репресивних методів. Буквально днями Петро Порошенко підписав низку законів, що посилюють відповідальність військовослужбовців та мобілізованих, а перелік «ухильників» за підсумками першої хвилі мобілізації-2015, що завершилась першими весняними днями, передали в МВС - тепер їх розшукує міліція.
Судячи з останніх ініціатив Києва, військові витрати будуть тільки зростати. Так, з руки президента Петра Порошенка Верховна Рада збільшила чисельність Збройних сил країни відразу на третину - до 250 тисяч осіб. Таким чином, наша країна опинилася в двадцятці світових лідерів за чисельністю своїх армій. Якщо хочете, можете пишатися.
Обумовлюється зростання армії «особливим періодом», який продовжує діяти, незважаючи на перемир'я, легалізуючи, фактично й мобілізацію, що триває. При цьому не збираються скасовувати і відновлений заклик на термінову військову службу, який ще в епоху Віктора Януковича, здавалося, став забутком історії. Примітно, що ініціативу Петра Порошенка, за указом якого заклик повинен пройти в квітні-травні та у жовтні-листопаді, вважають незаконною в самому Міністерстві оборони. Про це прямо йдеться у відповіді на інформаційний запит «Корреспондент.net». Зокрема, у відомстві заявили, що «відповідно до чинного законодавства призов громадян на строкову військову службу під час проведення часткової мобілізації (з настанням особливого періоду) не передбачений».
Однак для збільшення армії Україна навіть пішла на достроковий випуск слухачів останніх курсів військових вузів та підрозділів.
Одночасно з цим у Верховній Раді все наполегливіше обговорюється законопроект про спеціальний збір за відстрочку від мобілізації. Мовляв, не хочеш служити - допоможи державі гривнею.
Втім, у зростанні чисельності української армії немає нічого дивного. Адже збройні сили можуть не лише воювати, а й відпрацьовувати свій борг перед Батьківщиною після демобілізації, яка почнеться вже через тиждень. Куди дітися тисячам українців, котрих позбавили роботи і які не мають реальних перспектив прогодувати сьогодні не тільки свою сім'ю, але й, найчастіше, самих себе? Нещодавно довелося послухати на одному з українських телеканалів міркування журналіста, скажімо так, досить лояльного президенту друкованого видання. Проводячи паралелі між США часів Великої депресії і нинішньою Україною, той зазначав, що американці зуміли вийти з кризи, будуючи шляхи. Мовляв, праця сам по собі облагороджує, навіть якщо це праця за миску супу. Одному з апологетів президентської політики можна повірити на слово - він знає, що говорить. І, судячи з усього, з демобілізацією нам варто чекати нового оберту в сучасній українській історії - створення трудових батальйонів. В Україні роботи вистачить на всіх ...
Точка зору автора може не збігатися з точкою зору редакції
Поділитися: