Тварина я тремтяча або маю право?
Війна українських патріотів з так званими «сепаратистами й ватниками» в містах все не вщухає. Здавалося б, адже вже своїми нетерплячими вигуками та протиправними діями довели країну до розколу, вбили безліч людей, що по-іншому думають, розвалили економіку, розв'язали громадянську війну - чого вам ще треба? Але ні, укропатріоти все ще буйствують. То людину за нещасну георгіївську стрічку поб'ють, як в Одесі, то побажають всім російськомовним громадянам України почити своєю смертю, поки до них ще не дісталися. Дивно, але це буйство гормонів не поясниш весною, що наближається, або надлишком тестостерону в крові. Даний факт можна пояснити лише мерзотністю націоналізму, вкоріненого в жилах людей за допомогою 23-річної пропаганди.
Ось і зараз багато хто з «чесних» ЗМІ експлуатують подобу харківського ветерана ВВВ Ігоря Малицького, в'язня нацистських таборів, що з'явився на церемонії на честь визволення Освенцима з жовто-блакитною стрічкою на лацкані, приписуючи йому ті чи інші слова. А як же інакше, адже Україна понад усе!
Для початку варто відзначити, що український прапор - це прапор держави, але ніяк не людей, які засіли в Раді або влаштовували розбій в Одесі та Харкові. І за моїм скромним розумінням, всі люди, що проживають на Україні та від’їжджають за кордон, є саме українцями. Адже, навіть якщо ви є щирим супротивником чинної влади, супротивником Майдану і всього з ним пов'язаного, від’їжджаючи за кордон, ви все одно залишаєтеся українцем. І паспорт ваш теж український. І герб на ньому. І жовто-блакитні розгорти.
Інша справа, що експлуатація цього символу та проведена під ним «революція гідності» - це справ рук не України, як держави, а деяких окремо взятих особин (вже вибачте, особистостями я не можу їх назвати), що потрапили в пастку власної жадібності, а як наслідок - в кабальну залежність від США. Тому те, що прапор України і вся державна символіка використовуються заради «сплетіння» єдності народу, те, що під цими регаліями вчиняються мерзенні злочини - це справа рук саме особин, але ніяк не країни.
Повернемося до харківського ветерану. Малицький, надівши на лацкан жовто-блакитну стрічку, скоїв цілком звичайну дію - приставився людям. Адже і американський в'язень Освенцима був з прапором США. Але прочитавши два інтерв'ю, зроблених українськими ЗМІ, можна дійти двох абсолютно різних висновків. Раджу порівняти. У Депо написано, що ветеран не тільки є патріотом України, але й засуджує всіх тих, хто в березні-квітні, надягаючи георгіївську стрічку, влаштовував мирні протести. Більш того, вважає їх бандитами. А от у ZN автор матеріалу зі слів харків'янина написав, що Малицький йшов зі своєю жовто-блакитною стрічкою виключно тому, що всі ветерани надягали стрічки своєї країни. Якою б не була та країна.
В очі потрапляють й інші відмінності. Так, Депо стверджує, що Малицький не встиг поговорити з Порошенком про деякі досить важливі речі, в той час як в ZN не тільки спростовує слова колег, а й наводить частину слів ветерана про бесіду з українським президентом. Більше того, є ще один матеріал, що вийшов на харківському регіональному сайті «Вечірній Харків». На ньому підтверджено інформацію про те, що Малицький надягнув українську стрічку, репрезентуючи країну і про те, що у нього була розмова з Порошенком про призначення Турчинова і екскурсії українських школярів до Освенцима. Також, «Вечірній Харків» стверджує, що харків'янин дорікнув президентові Польщі в незнанні історії. Думається, всі пам'ятають слова польського міністра про те, що Освенцим звільняли саме українці - бійці Першого Українського Фронту.
«Насправді це були бійці 1-го Українського фронту. Але він так називався не тому, що там воювали тільки українці, а тому, що цей фронт звільняв Україну », - провів урок історії польському президентові Малицький.
Написати цей матеріал мене підвели не висловлювання укропатріотів про те, що Малицький істинний патріот України нарівні з нині існуючими Семенченком, Ляшком, Білецьким, і не те, що порившись в інтернеті, можна дізнатися, що за своїми переконаннями харківський ветеран є затятим комуністом, антифашистом і борцем проти націоналізму. Написати цю статтю мені захотілося після коментарів так званих «сепаратистів та ватників» про носіння Малицьким жовто-блакитної стрічки. Коментарях, за своїм змістом порівнянних з вигуками правосеків 2 травня в Одесі. Мені дуже хочеться сказати людям, які борються з націоналізмом на Україні, не бути схожими на сусідів з протилежного боку. Інакше незабаром після перемоги ми зіткнемося з таким самим націоналізмом і почнуться гоніння тих, хто, проживаючи на території Новоросії, розмовляє українською мовою.
Будьте людьми, товариші!
Поділитися: