Українців підводять до голодної межі
Ствердження, що пацієнт швидше живий, ніж мертвий, - це не про Україну. Масштаби економічної катастрофи, що стала в нашій країні не перспективою, а реальністю, малюють сьогодні не тільки нечисленні незалежні експерти, які називають речі своїми іменами, а й сама влада.
Так, за словами президента Петра Порошенка, для виживання Україні необхідна фінансова допомога, що перевищує 40 мільярдів доларів. Незважаючи на те, що голова держави розраховує отримати гроші щонайшвидше, всім вочевидь, що цього не буде. При оптимальному для України розвитку подій МВФ надасть менше половини необхідної суми (17,5 мільярдів доларів), яку Київ, можливо, за прихильності Заходу буде отримувати в найближчі 4 роки. Що стосується іншої фінансової допомоги, яка, за запевненнями Києва, може скласти ще 7,5 мільярдів до кінця 2016 року, то й ці гроші на сьогодення є лише фінансовими гарантіями, але не реальними, живими коштами, за допомогою яких можна було б оздоровити українську економіку. І хоча Міністерство фінансів розраховує вже найближчим часом отримати від МВФ близько 5 мільярдів доларів, гроші потрібні Україні вже зараз.
Наприклад, для посівної кампанії, яка вже стартувала. У Міністерстві аграрної політики не приховують, що грошей не вистачає для закупівлі основного - палива та добрив. Але головне, чого не вистачає сьогодні українській землі - це кваліфікованих робочих рук, багато з яких потрапили під мобілізацію.
Ситуація в сільському господарстві взагалі є вибухівкою сповільненої дії, закладеною під українське суспільство. Вже сьогодні Україна купує за кордоном не менше чверті всіх харчів, і це на тлі істотного зниження імпорту в 2014 році. Зрив посівної кампанії, як і триваюча об'єктивна стагнація села, призведуть лише до зростання цього показника. Через катастрофічне знецінення валюти представники середнього бізнесу в Україні, не кажучи вже про приватні господарства, приречені на загибель і поглинання великими латифундистами, зокрема за участю іноземного капіталу.
Влада ж, яка декларує на словах турботу про середній клас і простих трудівників, насправді створює атмосферу потурання, коли при злочинній бездіяльності НБУ та Антимонопольного комітету великий капітал висмоктує сьогодні з українців останні соки. Так, на валютному ринку України спостерігається нічим не прикритий шахрайський дисбаланс. Поки регулятор знижує курс долара до рівня 21,5 гривні (на середу, 11-те березня), банки продають американську валюту по 28-29 гривень, на 1-1,5 дорожче, ніж навіть обмінні пункти. Втім, враховуючи зубожіння населення, українці сьогодні більше не купують (тим більше при діючих обмеженнях у 3 тисячі гривень), а продають валюту, яку банки за підтримки НБУ скуповують за курсом міжбанку, а частіше - ще дешевше. Одночасно з цим ціни на більшість продуктів харчування (не обов'язково імпорт) залишаються в Україні на рівні, встановленому після обвалу національної валюти до 30-32 гривень за долар, а бензин на вітчизняних АЗС в два рази дорожчий, ніж у США та РФ, - більше долара за літр.
При цьому ні про яку індексацію зарплатні та пенсій в Україні мова не йде. Більше того, як заявив прем'єр-міністр Арсеній Яценюк, який на догоду МВФ напередодні підвищив для населення тарифи на газ, тепло та електроенергію, українцям слід сьогодні «думати не про себе, а про дітей та майбутні покоління».
В Україні сьогодні знижується рівень не тільки реальної, але й номінальної заробітної платні, а 250 доларів на місяць (середня зарплата в Молдові) - це вже непогано навіть за київськими мірками.
Однак навіть формальне падіння купівельної спроможності українців як мінімум в 3-4 рази і близько не відображає глибини тієї прірви, в яку вже в найближчі місяці може впасти наше суспільство. Адже якщо киянам довелося відмовитися від хамона та суші, то більшості українців не по кишені не тільки м'ясо, а й овочі-фрукти. Та й саме право на працю на тлі зростаючого безробіття, незалежно від рівня зарплат, незабаром стане для мільйонів наших співгромадян за щастя.
Точка зору автора може не збігатися з точкою зору редакції
Поділитися: