Українські паралелі: нам хоча б наздогнати Молдову ...
На минулих вихідних з'явилася можливість з’їздити до Молдови, відвідати не тільки Кишинів, але також Придністров'я та Гагаузію - автономне територіальне утворення на півдні країни, де проходили вибори башкана (голови) автономії. В останній раз бувати в тутешніх краях (та й то транзитом) доводилося ще в далекому радянському дитинстві, тому цікаво було і подивитися на країну, яку ми, як правило, оцінюємо на основі існуючих стереотипів, і провести паралелі з Україною.
Порівняння виявилися не просто не в нашу користь. Контраст настільки великий, що мова про те, щоб перегнати молдаван, які зробили в порівнянні з українцями величезний крок вперед, сьогодні просто не йде.
Україні Молдову хоча б наздогнати. У що, втім, віриться через силу.
Все починається зі шляхів, які, майже як у Білорусі, спочатку шокують звиклого до українських ям водія. Так, неосновні транспортні магістралі часто небезгрішні (втім, вони не розбиті до повної відсутності полотна, як на українській території всього в парі кілометрів через кордон), зате головні шляхи практично ідеальні.
Причому, що здивувало (з урахуванням усе тих же стереотипів): найрозвиненішим регіоном виявилося Придністров'я, перспективами якого лякають сьогодні повсталий Донбас, в той час як самій Україні до Придністровської Молдавської Республіки ще рости й рости в усіх відношеннях.
Середні зарплатні тут, як і в середньому по Молдові, в перерахунку складають приблизно 8-9 тисяч гривень. Ціни - київські. Скрізь йде будівництво - акуратні житлові будинки, спортивні комплекси та майданчики, парки та сквери. На Захід експортують не тільки коньяк та вино, але й відмінну горілку.
І ще одна показова деталь: у абсолютно «прорадянському», проросійському Придністров'ї люди, на відміну від євроінтегрованих українців, сміття там, де мешкають, не кидають. Може, молдавани просто по-справжньому люблять свою землю?
Але найбільше Молдова вразила внутрішнім національним консенсусом, про який сучасна Україна може тільки мріяти.
По суті, нинішня прозахідна (прорумунська) політика, що проводиться Ліберал-демократичною і Демократичною партіями Молдови, м'яко кажучи, не відповідає реальним настроям у суспільстві. Голосування в парламенті носять ситуативний характер, а до прозахідних ліберал-демократів частенько приєднуються місцеві комуністи, які не підтримують проросійський курс соціалістів , що перемогли на останніх виборах, але перебувають в опозиції.
Уявити подібну ситуацію в Україні просто неможливо. Пам'ятається, одним з маніпуляційних прийомів по дискредитації Віктора Януковича стала нав'язувана через ЗМІ теза про низький рейтинг чинного президента, що легалізувало Євромайдан в очах «світової громадськості». У Молдові же, де фактично країною править політична меншість, замість революцій люди воліють працювати, підвищуючи свій реальний добробут.
Працюють й політики, які опинилися у вимушеній опозиції до влади, але аж ніяк не до народу. Так, представник соціалістів Ірина Влах перемогла на виборах в Гагаузії, набравши в першому ж турі більше 50% голосів. При цьому вона відкрито агітувала за Митний Союз, а її піарники акцентували увагу на тому, що Ірину Влах підтримувала голова Ради Федерації Федеральних Зборів РФ Валентина Матвієнко.
В Україні сьогодні порушують кримінальні справи за куди більш стриману риторику, а вести більш-менш відкриту дискусію на тему Митного Союзу - можна хіба що в соціальних мережах, та й то з обережністю.
Те, що Молдова, до свого щастя, не пішла українським шляхом, а залишилася вірною самій собі, своєму минулому, своїй історії - все це величезна заслуга самих молдаван, у яких українцям варто було б повчитися багато чому. В першу чергу розважливості.
Точка зору автора може не збігатися з точкою зору редкції
Поділитися: